Палац короля Неаполітанського. Ніч. Дон Хуан виходить від герцогині Изабели, що приймає його за свого улюбленого герцога Октавьо. Вона хоче запалити свічу, але дон Хуан зупиняє її. Изабела раптом розуміє, що з нею був не Октавьо, і кличе рятуйте! На шум приходить Король Неаполітанський і наказує варті схопити дона Хуана й Изабелу. Він доручає іспанському послові донові Педро Тенорьо розібратися в тім, що відбулося, і йде. Дон Педро наказує повести Изабелу. Коли дон Педро й дон Хуан залишаються віч-на-віч, дон Хуан розповідає, як хитрістю пробрався до Изабеле й опанував нею. Дон Хуан - племінник дона Педро, і дядькові волею-неволею доводиться покривати його витівки. Побоюючись монархового гніву, він відсилає дона Хуана в Милан і обіцяє повідомити племінникові про наслідки його обману

Дон Педро доповідає Королеві Неаполітанському, що чоловік, якого схопили стража, стрибнув з балкона й біг, а дама, що виявилася герцогинею Изабелой, затверджує, що вночі до неї з’явився герцог Октавьо й підступно опанував нею. Король наказує кинути Изабелу в темницю, а Октавьо схопити й насильно женити на Изабеле. Дон Педро й стражники приходять у будинок Октавьо. Дон Педро ім’ям короля обвинувачує його в тім, що він збезчестив Изабелу, що повірила його обіцянкам. Октавьо, довідавшись про невірність коханої, вдається у відчай і вирішує таємно бігти в Іспанію. Дон Хуан, замість того щоб відправитися в Милан, теж пливе Виспанию.

Юна рибачка Тисбея сидить на березі моря біля Таррагони й вудить рибу. Всі її подруги закохані, їй же невідомі борошна любові, і вона радується, що ні пристрасть, ні ревнощі не отруюють її життя

Раптом лунає лемент: «Урятуйте! Тону!», і незабаром на сушу вибираються двоє чоловіків: це дон Хуан і його слуга Катадинон. Дон Хуан урятував слугу, що тонув, але, вийшовши на сушу, звалився без свідомості. Тисбея посилає Каталинона за рибалками, а сама кладе голову дона Хуана до себе на коліна. Дон Хуан приходить у почуття й, бачачи красу дівчини, пояснюється їй у любові. Рибалки відводять дона Хуана в будинок Тисбеи. Дон Хуан наказує Катадинону роздобути коней, щоб непомітно вислизнути перед світанком. Каталинон намагається присоромити хазяїна: «Кинути дівчину й зникнути - / Це ль за радушье плата?», але дон Хуан згадує Енея, що кинув Дидону. Дон Хуан клянеться Тисбее в любові й обіцяє взяти її в дружин, але, після того як довірлива дівчина віддається йому, він на позичені нею же конях збігає разом з Катадиноном. Тисбея оплакує свою погублену честь

Король Альфонс Кастильский розмовляє з доном Гонсало де Ульоа, що повернувся з Лісабона. Гонсадо розповідає про красу Лісабона, називаючи його восьмим чудом світла. Король, щоб винагородити Гонсало за вірну службу, обіцяє сам знайти гідний нареченого для його красуні дочки. Він має намір видати її за дона Хуана Тенорьо. Гонсало по душі майбутній зять - адже він походить зі знатного севильского роду

Батько дона Хуана дон Дьего одержує листа від свого брата дона Педро, де той розповідає, як дон Хуан був захоплений уночі з герцогинею Изабелой. Король Альфонс Кастильский, довідавшись про це, запитує, де зараз дон Хуан. З’ясовується, що він у цю ніч приїхав у Севілью. Король збирається про усім повідомити в Неаполь, женити дона Хуана на Изабеле й позбавити від незаслуженої кари герцога Октавьо. А поки з поваги до заслуг батька він відправляє дона Хуана у вигнання в Аебриху. Король шкодує про те, що занадто поспішно просватав дочку дона Гонсадо за дона Хуана, і, щоб не скривдити дона Гонсало, вирішує призначити його гофмаршалом. Слуга доповідає Королеві, що приїхав герцог Октавьо й просить прийняти його. Король і дон Дьего думають, що Октавьо все знає й буде просити дозволу викликати дона Хуана на двобій. Дон Дьего, тривожачись за життя сина, просить Короля запобігти дуелі

Король ласкаво приймає Октавьо. Він обіцяє написати Королеві Неаполітанському, щоб той зняв з його опалу, і пропонує йому взяти в дружин дочка дона Гонсало де Ульоа. Дон Дьего запрошує Октавьо у свій будинок. Зустрівшись випадково з доном Хуаном, Октавьо, не знаючий, що дон Хуан - винуватець всіх його страждань, обмінюється з ним завіреннями в дружбі. Друг дона Хуана маркіз де ла Марнотрата нарікає донові Хуану на те, що той його зовсім забув. Вони часто пустували разом, і дон Хуан розпитує Марнотратові про знайомих красунь. Марнотрата перевіряє донові Хуану свою серцеву таємницю: він закоханий у свою кузину донью Ганну, і вона теж любить його, але, на лихо. Король уже просватав її за інший. Марнотрата написав доньї Ганні й зараз чекає від її відповіді. Він квапиться по справах, і дон Хуан пропонує почекати листа замість нього. Коли Марнотрата йде, служниця доньї Ганни передає донові Хуану записку для Марнотрати. Дон Хуан радується: «Мені служити сама удача / Листоношею підрядилася. / Ясно, що лист від дами, / Чию вроду маркіз нескромний / Звеличив. От повезло мені! / Славлюся я не зрячи, як самий / Безпардонний бешкетник: / Я дійсно мастак / Дівчин безчестити так, / Щоб не було доказів». Дон Хуан роздруковує лист. Дена Ганна пише, що для неї «трьох смертей страшней втройне» жити з нелюбимим чоловіком, і якщо Марнотрата хоче зв’язати з нею свою долю, нехай прийде до неї об одинадцятій годині, надягши кольоровий плащ, щоб його було легше довідатися. Дон Хуан передає маркізу де ла Марнотрата, що його обраниця чекає його опівночі у своїй спальні й просить надягти кольоровий плащ, щоб дуеньї його довідалися. Марнотрата поза собою від щастя. Дон Хуан радується майбутній пригоді

Дон Дьего сварить сина за те, що той ганьбить їхній славний рід, і передає йому наказ Короля негайно покинути Севілью й відправитися Влебриху.

Дон Хуан уночі зустрічає Марнотратові, що чекає не дочекається побачення з доньєю Ганною. Оскільки до напівночі ще ціла година, а дон Хуан шукає розваг. Марнотрата показує йому, де живе Беатриса, і позичає свій кольоровий плащ, щоб красуня прийняла дона Хуана за Марнотратові й була з ним ласкава. Дон Хуан у плащі Марнотрати відправляється не до Беатрисе, а до доньї Ганні, але йому не вдається обдурити дівчину, і вона проганяє нахабу. На лемент дочки прибігає дон Гонсало з оголеною шпагою. Він не дає донові Хуану втекти, і, щоб урятуватися, той заколює дона Гонсало.

Вискочивши з будинку дона Гонсало, дон Хуан зіштовхується з Мотой, що квапливо забирає свій плащ, тому що от-от наступить північ. Дон Хуан устигає сказати йому, що його витівка погано скінчилася, і Марнотрата готується розсьорбувати докори Беатриси. Дон Хуан ховається. Марнотрата чує лементи й хоче з’ясувати, у чому справа, але отут його вистачає стража. Дон Дьего приводить Марнотратові до короля Альфонсові Кастильскому, що наказує судити й завтра ж стратити лиходія. Марнотрата не може зрозуміти, у чому справа, але ніхто нічого йому не пояснює. Король велить поховати славного Командора - дона Гонсало - з усіма почестями

У поле біля села Дос Эрманас селяни святкують весілля Патрисьо й Аминти. Пастухи співають пісні. Зненацька з’являється Каталинон, що повідомляє, що незабаром прибуде новий гість - дон Хуан Тенорьо. Гасено, батько нареченої, радується приїзду знатного сеньйора, Патрисьо ж зовсім не радий незваному гостеві. Коли дон Хуан підходить до святковому столу, Гасено просить гостей потіснитися, але дон Хуан, якому сподобалася Аминта, сідає прямо поруч із нею. Після весільного бенкету дон Хуан заявляє Патрисьо, що Аминта - його давня коханка й сама запросила його побачити востаннє перед тим, як з горя вийде заміж за інший. Почувши таке про наречену, Патрисьо без жалів уступає її донові Хуану. Дон Хуан, попросивши в Гасено руку Аминти й наказавши Каталинону осідлати коней і подати їх до зоряниці, відправляється до Аминте в спальню. Аминта хоче прогнати його, але дон Хуан говорить, що Патрисьо забув її й відтепер він, дон Хуан, - її чоловік. Солодкі мовлення ошуканця, що говорить, що готово на ній женитися навіть всупереч батьківській волі, зм’якшують серце дівчини, і вона віддається донові Хуану.

Изабела по шляху в Севілью, де її чекає весілля з доном Хуаном, зустрічає Тисбею, що перевіряє їй своє горе: дон Хуан спокусив її й кинув. Тисбея хоче помститися ошуканцеві й поскаржитися на нього Королеві. Изабела бере її собі вспутници.

Дон Хуан у каплиці розмовляє з Каталиноном. Слуга розповідає, що Октавьо дізнався, хто винуватець всіх його лих, і маркіз де да Марнотрата також довів свою непричетність до вбивства дона Гонсало,

Pages: 1 2