Біографічні відомості

29 серпня (9 вересня за н. ст.) 1769 р. народився Іван Петрович Котляревський у родині незаможнього дворянина.

Навчався у церковноприходській школі, духовній семінарії. Іван навчався відмінно, прекрасно складав вірші (товариші прозвали його «рифмачем), вивчив латинську, французьку, російську, польську мови, що давало змогу читати в оригіналі твори зарубіжних митців.

Після смерті батька сім’я опинилася в скрутному становищі, Іван змушений був підробляти.

Влітку 1788 р. за наказом із Петербурга Котляревського як одного з кращих учнів Полтавської семінарії мали відправити в Олександро-Невську семінарію. Але Іван Петрович не схотів стати священиком. Кілька років працював у новоросійській губернській канцелярії.

Залишив канцелярію і став домашнім учителем у поміщицьких мастках Золотоніського повіту, де познайомився з традиціями, побутом селян.

Починає працювати над «Енеїдою» (три частини), яка поширювалася в рукописних списках і мала величезний успіх у читачів.

1896 р. Іван Петрович залишає вчителювання, вступає кадетом до Сіверського карабінерного полку, який перебував у сільських місцевостях Полтавщини.

1807 1808 рр. Котляревський - активний учасник бойових дій з Туреччиною.

1808 виходить у відставку, переїздить до Петербурга в пошуках роботи. Згодом повертається до Полтави.

З 1810 р. - працює на посаді директора Полтавського будинку виховання дітей бідних дворян.

1816 р. — І. Котляревський — директор полтавського театру. Для поповнення репертуару театру написав дві п’єси - «Наталка Полтавка», «Москаль-чарівник»; продовжує роботу над «Енеїдою».

1818 р. І. П. Котляревського обрано членом харківського «Товариства аматорів красного письменства».

1821 р. - його, обрано почесним членом петербурзького «Вільного товариства аматорів російської словесності».

З 1827 р. обіймає посаду наглядача богоугодних закладів. І. П. Котляревський на всіх посадах проявляв себе як відповідальна, справедлива, чесна, чуйна людина.

На початку 30-х років письменник почав хворіти, мусив залишити службу. Відпустив на волю всіх кріпаків роздав майно родичам і знайомим.

10 липня 1838 р. І. П. Котляревський помер. Похований у Полтаві. (1901 року в Полтаві споруджено пам’ятник; 1952 відкрито літературно-меморіальний музей.)

Огляд творчості

«Енеїда»

1798 Р. було надруковано три частини поеми І. Котляревського «Енеїда». Твір став першою ластівкою нової української літератури.

1809 р. ~ Вийшла четверта частина твору, 1822 р. п’ята, 1825 - 1826 рр. - поему завершено повністю, 1842 р. (після смерті письменника) - видано.

Використавши сюжет поеми римського поета Вергілія, Котляревський травестував його, наповнив національним змістом і створив цілком оригінальну поему, у якій з енциклопедичною широтою і точністю відобразив життя і побут українського народу. Твір написаний живою розмовною мовою, легким, грайливим і жартівливим віршем. Головне достоїнство «Енеїди» яскравий національний колорит, різнобічне зображення життя усіх верств суспільства XVIII ст., передусім козацтва, його боротьби за державність після зруйнування Запорозької Січі у 1775 році.

За жанром «Енеїда» - травестійна бурлескна поема.

Система віршування - Силабо-тонічна: у кожному рядку є певна послідовність у чергуванні наголошених і ненаголошених складів. Віршовий розмір - Ямб. Строфа - десятирядкова (децина).

Композиція. 6 частин (порівняйте: у Вергілія 12). Котляревський вплітає у твір епізоди з життя українських козаків, старшини, селянства, міщан, священиків: масштабні описи побуту українського суспільства, що робить твір оригінальним.

Тематика. У Вергілія: зображення й оспівування загарбницьких війн його предків, У Котляревського: зображення дійсності XVIII ст,, показ паразитизму, жорстокості, хабарництва, пияцтва, зажерливості, пихатості панівних класів, акцент на їх соціальній і моральній нікчемності.

Загальна картина суспільства і взаємин у ньому дана поетом в описі пекла і раю, які населені відповідно до уявлень народу, як це зображено у народних легендах і піснях. У раю - убогі вдови, сироти, ті, що «проценту не лупили», а допомагали убогим, ті, Що «жили голодні під тинами», з яких глузували, котрих ображали і «впроваджували в потилицю і по плечах». У пеклі - пани, чиновники, пройдисвіти тощо. На першому плані - поміщики-кріпосники, за ними козацька старшина, купці, судді, міняйли, чиновники, корчмарі, офіцери.

Проблематика: Котляревський порушує ряд суспільно важливих для українського народу проблем: соціальної нерівності, захисту рідної землі від ворогів, громадянського обов’язку, честі сім’ї, виховання дітей, дружби, кохання та інші.

У поемі Котляревський протиставив затхлості життя волелюбних і незалежних троян-ців-запорожців, оспівав їхні високі моральні якості: любов до рідної землі, готовність іти заради неї на самопожертву, чесність і благородство, показав самобутність українців.

Стислий переказ твору Після того як греки зруйнували Трою, онук троянського царя Еней, виконуючи волю богів, з деякими троянцями «куди очі почухрав». Але Зевс-Юпітер обіцяв матері Енея - Ве-нері, що її син збудує «сильне царство» і заведе «своє там панство». Шлях мандрівників був нелегким і насиченим багатьма подіями.

Частина І

Юнона через свою ненависть до Енея просить Еола (бога вітрів) нагнати на троянців вітри - у мандрівників виникає «морська хвороба».

Дворічне перебування в гостях у Дідони в Карфагені (розваги, гуляння, любов Дідони й Енея).

Зевс, побачивши гуляння троянців, розлютився і послав Меркурія [бога торгівлі, що виступав у ролі вісника Зевса] до Карфагена нагадати Енеєві, що він має робити.

Дідона, дізнавшись, що Еней від неї їде, спалила себе.

Частина II

Здіймається на морі буря, троянці вимушено зупиняються на сицилійській землі, де правив цар троянського походження на ім’я Ацест, що заснував на острові Сицилія місто Сегесту.

Перебування в Ацеста (розкішні поминки по Анхізу, батькові Енея; ігрища, богатирські бої).

- Зевс на прохання Меркурія втручається в земні справи.

Юнона підмовляє свою прислужницю Ірисю (посередницю між богами і людьми) підпалити човни.

Дощ загасив пожежу.

- Нептун обіцяє Венері, що Еней у морі буде в безпеці.

Частина III

Перебування на Кумській землі (на півдні Італії).

Еней іде шукати дорогу до пекла: був зажурений, бо йому снилися батько та Плутон, бог підземного царства.

Зустріч із жінкою-пророчницею Сівіллою (зовні нагадувала старе «бабище»), яка повела Енея до пекла: «пішли під землю темнотою» по вулиці, де жили Дрімота, Зівота, Смерть, а за ними в ряд стояли: чума, війна, холод, голод і всі інші мирськії лиха; були тут злі жінки, свекрухи, мачухи, сердиті чоловіки, шурини, брати та інші злидні; неправедні судді й ісправники, секретарі та інші чиновники, «квартал був цілий волоцюг, п’яниць, розпутниць».

Повороживши, Еней попрощався з батьком, і разом а Сівіллою повернувся назад на землю до троянців.

Частина IV

Мандрівники завдяки Еолу обминули острів лютої чарівниці, цариці Цірцеї.

Зупинка на латинській землі біля русла річки Тібр, де правив Латин. Зійшовши на берег, троянці почали «копати, строїть…», вивчили за тиждень латинську мову (Енея стали звати Енеусом).

- Троянці подружилися з Латином, а цар вирішив віддати свою дочку заміж за Енея.

Юнона продовжує стежити за троянцями, вирішує пролити кров троянську, вико

риставши Турна. Змовившись із фурією Тезіфонею, наказала їй зробити «похорон з весіл

ля».

Фурія за змовою з Юноною вирішила всіх знедолити: троянців всіх поїсти, Амату з Турном з’єднати, Латину ж «в тім’я дур пустити».

Турн оголошує війну Латину та Енею.

Енейове військо готується до війни.

Частина V

Еней звертається по допомогу до богів, але відповіді не отримує.

На березі річки ТІбр Енеєві сниться сон, у якому старий дід дає йому пораду, як перемогти Турна: побрататися з аркадянами, царем яких є Евандр.

Еней гостює в царстві Евандра.

Юнона посилає до Турна Ірисю, щоб та попередила його про Енеїв похід.

- Турнові не вдалося взяти кріпость, і тоді він дає наказ спалити троянський флот. Дим

від його багаття дійшов аж до богів.

Венера, переживаючи за сина, просить у Цібелли [матері всіх богів] заступитися за троянський флот.

Низ та Евріал, молоді, хоробрі, міцні воїни, стоять на варті троянців. - У Ннза виникає план забратися в Рутульський табір і перерізати ворогів. «Наші смілії вояки тут мовча проливали кров».

Pages: 1 2

Збережи - » Іван Котляревський (1769 - 1838) «Енеїда» . З'явився готовий твір.