«Ісуса Христа багато разів попереджали, що Іуда з Кариота - людина дуже дурної слави і його потрібно остерігатися». Ніхто про нього доброго слова не скаже. Він «корисливий, підступний, нахилений до вдавання й неправди», нескінченно ссорит людей між собою, уповзаючи у вдома, як скорпіон. Дружину він свою давно кинув, і вона бідує. Сам же він «валандається безглуздо в народі», кривляється, бреше, зірко виглядаючи щось своїм «злодійським оком». «Дітей у нього не було, і це ще раз говорило, що Іуда - дурна людина й не хоче бог потомства від Іуди». Ніхто з учнів не помітив, коли вперше виявився «рудий і потворний іудей» біля Христа, тепер же він був постійно поруч, приховуючи «якийсь таємний намір… злий і підступний розрахунок» - у цьому не було сумніву. Але Ісус не слухав застережень, його тягло до знедоленого. «…Він рішуче прийняв Іуду й включив його в коло вибраних».

Уже десять днів не було вітру, учні нарікали, а вчитель був тихий і зосереджений. На заході до нього підійшов Іуда. «Він був сухощав, гарного росту, майже такого ж, як Ісус… Короткі руді волосся не приховували дивної й незвичайної форми його черепа: точно розрубаний з потилиці подвійним ударом меча й знову складений, він виразно ділився на чотири частини й вселяв недовіру, навіть тривогу: за таким черепом не може бути тиші й згоди, за таким черепом завжди чується шум кривавих і нещадних битв. Двоїлася так само й особа Іуди: одна сторона його, із чорним, що гостро виглядає оком, була живаючи, рухлива, що охоче збиралася в численні криві зморщечки. На інший же не було зморшок, і була вона мертвотно-гладка, плоска й застигла й хоча по величині вона рівнялася першої, але здавалася огромною від широко відкритого сліпого ока. Покритий білястою каламуттю, що не замикається ні вночі, ні вдень, він однаково зустрічав і світло й тьму…»

Навіть непроникливі люди ясно розуміли, що Іуда не може принести добра. Ісус же наблизив його, посадивши поруч. Іуда скаржився на хворобі, начебто не розуміючи, що вони народяться не випадково, а відповідають учинкам захворілі й завітам предвечного. Улюблений учень Ісуса Христа, Іоанн, гидливо відсунувся від Іуди. Петро хотів було піти, але, корячись погляду Ісуса, привітав Іуду, порівнюючи Искариота з восьминогом: «А ти, Іуда, схожий на восьминога - тільки одною половиною». Петро завжди говорить твердо й голосно. Його слова розсіяли тяжкий стан тих, що зібралися. Тільки Іоанн і Фома мовчать. Фому гнітить вид сидячих поруч відкритого й світлого Ісуса й «восьминога з величезними, нерухливими, тьмяно-жадібними очами». Іуда запитав Іоанна, що розглядає його, чому той мовчить, тому що його слова «як золоті яблука в прозорих срібних посудинах, подаруй одне з них Іуді, що так бідний». Але Іоанн продовжує мовчачи розглядати Искариота. Пізніше всі заснули, тільки Іуда слухав тишу, потім він закашляв, щоб не подумали, що він причинявся хворим

«Поступово до Іуди звикли й перестали зауважувати його неподобство». Ісус доручив йому грошовий ящик і всі господарські турботи: він купував їжу й одяг, роздавав милостиню, під час мандрівок приискивал місця для нічлігу. Брехав Іуда постійно, і до цього звикли, не бачачи за неправдою дурних учинків. По оповіданнях Іуди виходило, що він знає всіх людей, і кожний з них робить у житті який-небудь дурний учинок або навіть злочин. Гарні ж люди, на думку Іуди, ті, які вміють приховувати свої справи й думки, «але якщо такої людини обійняти, приголубити й випитати гарненько, те з нього потече, як гній із проколотої рани, усяка неправда, мерзенність і неправда». Він і сам брехун, але не в приклад іншим. Над оповіданнями Іуди сміялися, а він, задоволений, жмурився

Про батька Искариот говорив, що не знає його: мати з багатьма ділила ложі. Матфей паплюжив Іуду, сквернословящего про батьків. Про учнів Ісуса й про нього самому Искариот нічого не говорив, корчити сміховинні гримаси. Уважно слухав Іуду лише Фома, викриваючи його в неправді. Один раз, подорожуючи по Іудеї, Ісус із учнями наблизився до селища, про жителів якого Іуда розповідав тільки дурне, пророкуючи лихо. Коли ж жителі радо зустріли мандрівників, учні корили Искариота обмовою. Один Фома повернувся в селище після їхнього відходу. Наступного дня він розповідав своїм товаришам, що після їхнього відходу в селищі почалася паніка: баба втратила цапеня й обвинуватила Ісус у злодійстві. Незабаром цапеня було знайдено в кущах, але жителі все-таки вирішили, що Ісус ошуканець або навіть злодій. Петро захотів повернутися, але Ісус приборкав його запал

Із цього дня змінилося відношення Христа до Искариоту. Тепер, говорячи з учнями, Ісус дивився на Іуду, точно не бачачи його, і що б не говорив, «здавалося, однак, що він завжди говорить проти Іуди». Для всіх Христос був «благоухающей трояндою ливанскою, а для Іуди залишав одні тільки гострих шипів». Незабаром відбувся ще один випадок, у якому знов-таки правим виявився Искариот. В одному селищі, що Іуда лаяв і радив обійти, Ісуса прийняли вкрай вороже, хотіли побити каменями. З лементом і лайкою Іуда кинувся на жителів, брехав їм і дав час піти Христу і його учням. Искариот так кривлявся, що зрештою викликав сміх юрби. Але подяки від учителя Іуда не дочекався. Искариот скаржився Фомі, що нікому не потрібна правда й він, Іуда

Ісуса, імовірно, урятував сатана, що навчив Искариота кривлятися й вивертатися перед розлютованою юрбою. Пізніше Іуда відстав від Фоми, скотився в яр, де просидів нерухомо кілька годин на каменях, щось важко обмірковуючи. «У цю ніч Іуда не повернувся на нічліг, і учні, відірвані від дум своїх турботами про їжу й питво, нарікали на його недбайливість».

«Один раз, біля полудня, Ісус і учні його проходили по кам’янистій і гірській дорозі…» Учитель утомився, він ішов більше п’яти годин. Учні спорудили Ісу намет зі своїх плащів, а самі зайнялися різними справами. Петро й Пилип скидали з гори важкі камені, змагаючись у силі й спритності. Незабаром підійшли інші, спочатку просто спостерігаючи за грою, а пізніше - беручи участь. Лише Іуда й Ісус стояли осторонь. Фома окликнув Іуду, чому він не йде помірятися силами. «У мене груди болять, і мене не кликали», - відповів Іуда. Фома зачудувався, що Искариот чекає запрошення. «Ну, отож я тебе кличу, іди», - відповів він. Іуда схопив величезний камінь і легко скинув його долілиць. Петро обиженно сказав: «Ні, ти ще кинь!» Вони довго змагалися в силі й спритності, поки Петро заблагав: «Господи!.. Допоможи мені перемогти Іуду!» Ісус відповів: «…а хто допоможе Искариоту?» Потім Петро розсміявся над тим, як «хворий» Іуда легко перевертає камені

Викритий у неправді, Іуда теж голосно засміявся, за ним інші. Усі визнали Искариота переможцем. Лише Ісус промовчав, пішовши далеко вперед. Поступово учні зібралися навколо Христа, залишивши «переможця» плетущимся самотньо позаду. Зупинившись на нічліг у будинку Лазаря, ніхто й не згадав про недавній тріумф Искариота. Іуда стояв у дверях, віддавшись своїм думкам. Він як би заснув, не бачачи, що загороджує вхід Ісу. Учні змусили Іуду посторонитися

Уночі Фому розбудив плач Іуди. «Чому він не любить мене?» - запитував з гіркотою Искариот. Фома пояснював, що Іуда неприємний зовні, а до того ж він бреше й злословить, хіба це може сподобатися вчителеві? Іуда запально відповів: «Я дав би йому Іуду, сміливого, прекрасного Іуду! А тепер він загине, і разом з ним загине й Іуда». Искариот сказав Фомі, що Ісу не потрібні сильні й сміливі учні. «Він любить дурних, зрадників, брехунів».

Искариот приховав трохи динариев, це відкрив Фома. Можна припустити, що не в перший раз Іуда робить крадіжку. Петро поволок тремтячого Искариота до Ісуса, але той промовчав. Петро пішов, обурений реакцією вчителя. Пізніше Іоанн передав слова Христа: «…Іуда може брати грошей, скільки він захоче». У знак покірності Іоанн поцілував Іуду, усі пішли його прикладу. Искариот зізнався Фомі, що дав три динария блудниць, що не їла кілька днів. Із цього часу Іуда переродився: він не кривлявся, не злословив, не жартував і нікого не кривдив. Матфей порахував можливим його похвалити

Навіть Іоанн став ставитися до Искариоту поблажливіше. Один раз він запитав Іуду: «Хто з нас, Петро або я, буде першим біля Христа в його небесному царстві?» Іуда відповів: «Я думаю, що ти». На таке ж питання Петра Іуда відповіло, що першим буде Петро. Той похвалив Искариота за розум. Кожному Іуда намагався тепер доставити приємне, постійно про щось думаючи. На питання Петра, про що задумався, Іуда відповів: «Багато про що». Тільки один раз Іуда нагадав себе колишнього. Заспорившие про близькість до Христу Іоанн і Петро просили «розумного Іуду» розсудити, «хто буде першим біля Ісуса»? Іуда відповів: «Я!» Усі зрозуміли, про що останнім часом думав Искариот.

Pages: 1 2 3