Наша мова схожа на вінок із квітів, які увібрали в себе всі кольори веселки. У ньому переплелися й велична історія націй, і волелюбне прагнення до щасливого майбутнього, і лірична духовність, і патріотична незламність, і біль втрат, і зльоти. Життя й серце націй відбилися в нашій мові, що по красі своєї визнаний одним з найбагатших, милозвучних вмире.

Тому не дивно, що Василь Голобородько, поет гармонії й взаєморозуміння, зрівняв українську мову з Пісень, вклавши глибинний філософський зміст у це порівняння. Нас навіть не дивує те, що «пісня» у поета - поняття власне, котре пишеться із заголовної букви. «Пісня» у вірші Голобородько - це життя, історія, відбите в душі кожного українця. Саме тому ми «пісенними словами з побратимами в суспільстві розмовляємо» - словами, породженими величчю національної історії, багатовіковою шляхом випробувань

Цей шлях навчив наш народ зброєю слова говорити з недругами, виховав мудрість мовчання, коли слова - не потрібні, тому що говорить душу. Їх неважко почути, тому що «кожне слово нашої мови записано в Літописі». І знову нас вражає, начебто відкриття, узагальнення-символ поета: «Літопис» - як сива історія, де слова вже мовчать, але надихають на Пісню сьогодення. Так і злилися у вірші В. Голобородько «Наша мова» слова Пісні зі словами Літопису, щоб короткими рядками розкрити неосяжну й безцінну роль рідної мови в житті кожного людини