Історична тема в нашій літературі — це незабутні сторінки української історії. Письменники України у різні часи й епохи оспівували історичні події, їх героїв — мужніх українських ватажків. У романі І. Багряного «Тигролови» реалістично описано події часів сталімщини, бо самому письменникові довелося пережити і насильницьку колективізацію, і голодомор, і репресії. Письменникові поталанило — він вирвався її сталінського пекла, опинився в еміграції. І. Багряний вважав своїм обов’язком розповісти всьому світові правду про цей час. Роман багато в чому є автобіографічним. У ньому розповідається про долю ліричного героя, який перемагає сталінську систему. Пригоди головного героя

Григорія Многогрішного — від втечі з «ешелону смерті», що мчав до гулаку,

до життя в українській родині Сірків — це правдиве зображення жахливих буднів ув’язнених у сталінських концтаборах, на засланні, тяжкого життя українці»на Далекому Сході.

Письменник показує, як «енкаведисти» знущалися з патріотів, які любили свій край, свій народ, його волелюбний дух, які самі були людьми мужніми і волелюбними. Особливо вражає своєю злою силою майор НКВС Медвин — беріївський кат, який не одному українському патріотові «вправляв мозки».

Цей майор-садист виламував ребра, вивертав суглоби, морив голодом, аби лише на звали його «справжнім чекістом». Але там, у тайзі, Григорій зустрів також щирих і мужніх своїх земляків-українців — родину тигроловів Сірків. Колись ця родина втекла від злиднів і збудувала собі в тайзі нову, славну і вільну Україну. У суворому далекосхідному краю українці давали своїм поселенням назви тих міст або сіл, звідки самі були родом. Вони зберігали усі звичаї, традиції, побут. І Григорій відчув себе в цій родині, ніби в рідному краєві.

Але руки Медвина і тут дістають Григорія, аж доки він не вбив його та змушений був тікати в Маньчжурію, щоб не катували ще і Сіркову родину, яку він любив і поважав.

І Сірки, і Григорій Многогрішний — це нащадки славних українських гетьманів, які були мужніми і сильними, які щиро любили і захищали свою Батьківщину і нищили ворогів. Мабуть, І. Багряний у такий спосіб хотів нам сказати, що нащадки цих родів обов’язково здолають владу тоталітарно-командної системи. Письменник твердо в це вірив, і, як показав час, він не помилився.