Я велів у той же день здати під розпиську пана Лепинського, управителя графа Огинського маєтку, відбиті нами у ворога магазин, гошпиталь, рушниці, обоз і полонених, послав з рапортом про сем справі кур’єра в головну квартиру, що перебувала в Круглому, і виступив сам по даному мені напрямку.

Тим часом на берегах Березини відбувалися величезні події. Наполеонові, у перший раз испитавшему невдачу, загрожувала тут, очевидно, неминуча загибель. У той час як уламки ніколи грізної його армії швидко випливали до Березини, чрез яку їм належало переправитися, сюди прагнули з різних сторін три росіяни армії й багато окремих загонів. Здавалося, кінцева загибель французів була неминуча, здавалося, Наполеонові призначено було тут або загинути зі своєю армією, або попастися в полон. Але долі завгодно було тут ще раз посміхнутися своєму колишньому мазунові, якого цілковите самовладання й рішучість зростали в міру збільшення небезпеки. Із трьох сторін поспішали до Березини Чичагов, Витгенштейн, Кутузов і загони Платова, Ермолова, Милорадовича, Розена й інші. Армія Чичагова, що Кутузов думав силою в шістдесят тисяч чоловік, містила в собі лише тридцять одну тисячу чоловік, з яких біля семи тисяч кавалерії; вона була ослаблена відділенням Сакена із двадцятьома сімома тисячами чоловік проти Шварценберга й неприбуттям Ертеля з п’ятнадцятьома тисячами чоловік, що відговорювався незнанням, чи випливати йому з однією піхотою або разом з кавалериею. Смутно думати, що в настільки тяжке для Росії час могли в ній зустрічатися генерали, що настільки легко забувають священні обов’язки свої щодо батьківщини.

Чичагов, займаючи правий берег Березини, що панує над лівим, повинен був спостерігати великий простір за течією ріки, біля якої місцевість була досить пересічена й болотиста. Армія Витгенштейна випливала також у напрямку до Березини; стомлена, очевидно, здобутими успіхами, вона посувалася повільно й нерішуче. Мужній, але недальновидний захисник Петрополя, гордившийся одержанием перемоги в якихось десяти генеральних боях, був зовсім обманутий французьким генералом Legrand. В одному з повідомлень Витгенштейна ськазано, що проти нього перебувала дивізія стрільців; це були лише стрілки, викликані з піхотної дивізії. Генерал Legrand, ослаблений відділенням значних сил, що з’єдналися з Наполеоном, відступив досить мистецьки від Чашников і Череи. Якби Витгенштейн переслідував його діяльно й тіснив би французів не навпомацки й не так слабко, Legrand, маючи лише досить мало піхоти, міг би бути зовсім винищений або, принаймні, значно ослаблений. Витгенштейн повинен був зрозуміти, що розв’язка кривавої драми повинна була воспоследовать на берегах. Березини, а тому він повинен був, знищивши або, принаймні, значно послабивши війська Legrand, швидко рушити до цієї ріки. Згодом Витгенштейн запевняв, що він лише тому не з’єднався з військами адмірала, що йому належало переслідувати баварців, які, як відомо, виступили з околиць Полоцька[54].

Прибувши досить пізно з одним своїм штабом у Борисов, Витгенштейн виявив згодом більшу нерішучість щодо військ Віктора, які, після переправи Наполеона чрез Березину, могли бути легко знищені. Тим часом князь Кутузов писав адміралові з Кописа від 13-го листопада, за № 562: "Якщо Борисов зайнятий ворогом, те імовірно, що оний, переправлячись чрез Березину, піде прямейшим шляхом до Вільни, що йде чрез Зембино, Плещеници й Вилейку. Для попередження цього необхідно, щоб ваш високопревосходительство зайняли загоном дефилею при Зембине, у якій зручно удержати можна набагато превосходнейшего ворога. Головна наша армія від Кописа піде чрез Староселье, Цегержин, до містечка Березино, по-перше, для того, щоб знайти краще для себе продовольство, а по-друге, щоб попередити оного, якби пішов від Бобра чрез Березино на Ігумен, чому багато звісток дають привід для висновкам". Кутузов, зі своєї сторони, уникаючи зустрічі з Наполеоном і його гвардією, не тільки не переслідував наполегливо ворога, але, залишаючись майже на місці, перебував в усі час значно за. Це не перешкодило йому, однак, сповіщати Чичагова про появу своєму на хвості ворожих військ. Приписання його, зазначені задніми числами, були тому пізно доставляеми адміралові; Чичагов робив не раз досить суворі догани кур’єрам, що відповідали йому, що вони, будучи послані з головної квартири набагато пізніше чисел, виставлених у приписаннях, прибутку до нього у свій час.

Поки князь Кутузов залишався в Кописе і його околицях, Наполеон, посилений військами Віктора, Удино й залишками загону Домбровського, підійшов до Березини. Безліч прикладів з історії переконують нас у неможливості силою перешкодити ворогові зробити переправу чрез ріку, але утруднити її по можливості - завжди у владі воєначальника противної армії. Чичагов, якому доводилося спостерігати за течією Березини на відстані вісімдесятьох верст від Веселова до Нижнього Березина, був уведений в оману наступними обставинами: дією Удино, що расположили свої пости на тридцативерстном просторі вище й нижче Борисова й занявшего загоном Ухолоди, де робилися готування для переправи, звістками про наближення австрійців з боку Сморгони й, нарешті, натяками Кутузова, переконаного, що Наполеон направиться до Нижнього Березину. Все це спонукало Чичагова рушити до Шабашевичам. Тим часом Наполеон під прикриттям сорокапушечной батареї, улаштованої біля Студенок у вузькому місці ріки, благополучно переправився чрез неї. Слабкий авангард Чаплица, не могти зробити опору ворогові, відступив до Стахову; рушивши один до Зембину, цей авангард відділився б від інших частин армії й був би неминуче винищений. Удино, переправившись на чолі французької армії й розташувавшись між Брилем і Стаховим, зайняв невеликим загоном Зембинськое дефіле. Чаплиц, слабко підкріплений Чичаговим, якого шість гренадерських баталионов залишилися далеко назади, не міг навіть розгорнути всіх сил своїх, так що одна артилерійська рота стріляла чрез голови інших. Чичагов, виславши Сабанеева з військами до Стахову, наказав виснаженим загонам Ермолова й Платова стати там же в резерві. Зав’язався в лісі кровопролитний, але марний бій; французька кавалерія люто атакувала нашу піхоту, причому мужній князь Щербатов ледь не був узятий у полон.

Замість помилкового руху на Ігумен, Чичагову належало, зайнявши центральний пункт, вислати нагору й долілиць по ріці загони для відкриття ворога; рух на Ігумен нічим не може бути виправдано. Що стосується інших обвинувачень, так, наприклад, щодо псування частин у Зембинськом дефіле, Чичагов[55] у цьому мало винуватий; їм був посланий з отаманським козачим полком Кайсаров, якому було строго запропоноване зіпсувати всі гаті цього дефіле. Кайсаров піднявся нагору по ріці Гайне на відстані біля двадцяти верст, з наміром приступитися до псування гатей з тилу; глибокі й топкі місця, що оточують Гайну, ніколи в найсуворішу зиму не замерзаючі, не дозволили йому привести це підприємство у виконання. Якщо б воно вдалося, Наполеон найшовся б змушеним звернутися на Мінськ, яким би незабаром неминуче опанував. Оволодіння цим містом було для нас і для французів справою першорядної важливості; тут були знайдені нами багаті магазини із запасами, привезеними із Франції, якими наша армія ськористалася. Наполеон, опанувавши Мінськом, міг би тут зупинитися й дати час своїм військам зосередитися й відпочити. Князь Кутузов, не бажаючи, імовірно, піддавати випадкам результат кампанії, що прийняла для нас настільки сприятливий оборот, і постійно опасавшийся навіть близького сусідства з Наполеоном і його гвардиею, не зважився б, без сумніву, його тут атакувати. Невідомо, який би в цьому випадку оборот прийняли справи?

Pages: 1 2 3