Смердяков слуга поміщика Федора Павловича Карамазова, його незаконнонароджений син від міський юродивой Лизавети Що Смердить (звідси відбувається й прізвище, що визначило в якімсь ступені головні моральні риси цього персонажа). Дослідники творчості Достоєвського вважають, що Смердяков як персонаж «Братів Карамазових» з’явився тоді, коли Достоєвський звернувся до давніх записів, озаглавленим «Слівця», у пошуках характерних виражень для мовлення героїв роману

Даючи загальну характеристику людям, тільки-но приобщившимся до культури, Достоєвський писав в «Щоденнику письменника» за квітень 1876 року: «…малоосвічені, але вже встигли окультуритися люди, окультуритися хоча б тільки слабко й зовнішньо, усього тільки в яких-небудь звичках своїх, у нових забобонах, у новому костюмі, - от той^-те-це-те завжди й починають саме з того, що нехтують колишнє середовище свою, свій народ і навіть віра його, іноді навіть до ненависті».

У творчості Достоєвського Смердяков має своїх попередників. Деякі з рис тієї «лакейської» психології, закінченим втіленням якої став С., були відбиті Достоєвським в образах лакея Видоплясова з «Села Степанчикова» і особливо в характеристиці «лакея, двірського», що, носячись «фрак, білий официантский галстух і лакейські рукавички», «нехтує» на цій підставі народ (Введення до «Ряду статей про росіянці 377 літературі», 1861). При створенні образа в Достоєвського виникали асоціації з Жабером (В.Гюго «Знедолені»). Про своє бажання створити російський варіант «enfant trouve» (незаконнонароджений, «підкидьок», як визначив це Достоєвський у своєму записному зошиті 1876-1877 р. за травень місяць) письменник розповідає у зв’язку з відвідуванням виховного будинку для незаконнонароджених дітей: «Поезія іноді стосується цих типів, але рідко. До речі, мені пригадався детектив Javert з роману Victor’a Hugo «Les Miserables» - він народився від матері з вулиці, чи ледве не в затишному куточку… і все життя ненавидів цих жінок. За ними доглядав як поліцейський і був їхнім тираном. Він все життя обожнював міцний порядок, даний лад суспільства, багатство, майно, родоначальность, власність, і не як лакей, про, зовсім ні» («Щоденник письменника» за 1876 р., травень).

Введення в оповідання четвертого брата, С., якому була доручена роль батьковбивці, дозволило психологічно й філософськи поглибити характер іншого Карамазова - Івана: існування справжнього батьковбивці тільки збільшує моральну провину Івана. Тому Достоєвський надавав величезного значення психологічної вмотивованості трьох побачень героїв і кожної із цих зустрічей присвятив окрему главу («Перше побачення зі Смердяковим», «Другий візит до Смердякову», «Третього, і останнє, побачення зі Смердяковим»). К.В.Мочульский відзначав, що С. - це втілена спокуса й уособлений гріх Карамазових. В образі С. Достоєвський виразив російський варіант «enfant trouve», що належить до «середини й бездарності» і тому «негідника».