Барон Тузенбах німець, щообрусів, народжений у Петербурзі, «холодна й дозвільному», - сама щаслива людина в п’єсі. Він гостро почуває «рубежность», «переломність» теперішнього часу й всією своєю істотою спрямована до «громади, що насувається,», «здоровій, сильній бурі», що «здує з нашого суспільства лінь, байдужість, упередження до праці, гнилу нудьгу».

У гарячій переконаності Тузенбах у необхідності праці, послідовної, обов’язкової для кожної людини роботи («Через яких-небудь двадцять п’ять - тридцять років працювати буде вже кожна людина. Кожний!») позначається його «німецька» здорова любов до «порядку», до розумного пристрою життя, його віра в осмислену, творчу працю, що перетворить суспільство й людину. Отут виявляється близькість образу Штольца («Обломів» И.А.Гончарова).

Тузенбах позбавлений скепсису й не схильний дивитися на теперішній стан життя як на безнадійне. Він уважає, що й у майбутньому «життя залишиться все та ж, життя важких, повна таємниць і щаслива». Йому найвищою мірою властив «дарунок проникнення в життя», дарунок любові до життя, дарунок бути щасливим навіть у безмовному почутті до Ірини. Йому зрозуміла й близька її «туга за праці». І він не утомлюється своїм бадьорим віруванням у життя підтримувати щиросердечні сили Ирини.

Тузенбах не тільки мріє про «нове життя», але й готується до неї: виходить у відставку, вибирає роботу інженера на цегельному заводі й збирається, обвінчавшись із Іриною, виїхати туди: «Я відвезу тебе завтра, ми будемо працювати, будемо багаті, мрії твої оживуть. Ти будеш щасливої». Але безглузда, звичайна, «повсякчасна» сутичка із Солоним привела до дуелі. Прощання Т. з Іриною абсолютно позбавлено «преддуэльной лихоманки» (порівн.: «Дуель» Чехова, «Двобій» Куприна). Навпроти, звичайно м’який, завжди примирливо настроєний Т. виявляє мужність і величезну «зосередженість спокою й болю» (П.А.Марков). Начебто вперше побачивши красу навколишньої природи, відчувши живий трепет осінніх листів, Тузенбах вимовляє слова, що стали підсумком його життєвої віри: «Які гарні дерева й у сутності яка повинна бути біля них гарне життя!»