Б. Брехт почав писати у роки Першої світової війни, коли провідним напрямом німецького мистецтва став експресіонізм.Хоч згодом драматург і наполягав на тому, що не належав до цього напряму, однак він зазнав впливу експресіонізму. Драма — провідний жанр експресіонізму. Головну мету експресіоністи вбачали не в об’єктивному відображенні дійсності, а у вираженні «динамічної волі суб’єкта». Це воля, яка, скоряючись, мусить творити свій світ, де пануватиме активність. «Світ існує, повторювати його нема сенсу», — заявив Казимир Едшмід.

Принцип «активності» й експресіонізм. Принцип «активності», покладений в основу естетики експресіонізму, якоюсь мірою задовольняє потребу часу — активно втручатися в життя. Основний принцип естетики «епічного театру» можна вбачати у словах Брехта: «Ми визначаємо нашу естетику, так само як і нашу етику, потребами боротьби».

Принципи «епічного театру»

1.Намагання впливати передусім на «розум», а не на «серце». Брехт писав: «Ми діти епохи науки». Він проголосив єдність завдання науки й мистецтва — полегшити людське життя.

2.Значення боротьби за інтелектуальність мистецтва. Народжена у полеміці з декадентським театром, ідея розуму звучала на противагу бергсоніанству, фрейдизму та близьким до них течіям, а з приходом фашизму з його ставкою на таємні інстинкти ідея розуму набула революційного звучання.

3.Критичне ставлення до природи й суспільства. «Критичне ставлення до річки полягає в тому, що виправляють її русло; до плодового дерева — в тому, що йому роблять щеплення; до пересування у просторі — в тому, що створюють нові транспортні засоби; до суспільства — в тому, що його перетворюють», —- писав Брехт.

4.Ефект «очуження». Інакше його називали ефектом відсторонення. Цей ефект ставив завданням мистецтва — змусити читача чи глядача побачити предмет, явище як щось незвичайне, дивне. Мета цього — змусити глядача діяти, приймати рішення. Тому п’єси Брехта побудовані так, аби викликати інтерес не до розв’язки, а до ходу дії.

Ефект «очуження» допускає прямі звертання до залу, не пов’язані з сюжетом пісні. Брехт передбачив використання у п’єсах хорів, чергування віршів і прози, діалогу й пісні, зміну оформлення при відкритій завісі, застосування масок тощо.

Брехт писав: «Зазвичай вважають, що витвір мистецтва тим реалістичніший, чим легше в ньому впізнати реальність. Я протиставлю цьому визначення, що витвір мистецтва тим реалістичніший, чим краще для пізнання в ньому освоєна реальність».