БАЗАРІВ І АРКАДІЙ. ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГЕРОЇВ (по романі И. С. Тургенєва “Батьки й діти”) Роман “Батьки й діти” створювався в той час, коли було поставлене питання про скасування кріпосного права, all so ch. ru 2001 2005 коли були протиріччя між лібералами й демократами. Після виходу роману на нього обрушився шквал критичних статей. Як теперішній художник, творець, Тургенєв зумів угадати настрій свого часу, поява нового типу, типу демократа-різночинця, що прийшов на зміну дворянської інтелігенції. Головна проблема, поставлена письменником у романі, уже звучить у назві “Батьки й діти”. Ця назва має подвійний сенс. З одного боку, це проблема поколінь, вічна проблема класичної літератури, з іншого боку - конфлікт двох соціально-політичних сил, що діяли в Росії в 60-е роки XIX століття: лібералів і демократів. У романі И. С. Тургенєва “Батьки й діти” основними героями є Базарів і Аркадій Кірсанов. Діючі особи групуються залежно від того, до якій із соціально-політичних угруповань ми їх віднесемо. Але справа в тому, що головний герой Євгеній Базарів виявляється єдиним представником табору демократів-різночинців. Всі інші герої перебувають у протилежному таборі. Базарів - нова людина, представник тих молодих діячів, які “битися хочуть”, “нігілістів”. Він за нове життя й до кінця залишається вірний своїм переконанням. Він є основним і єдиним виразником демократичної ідеології. До політичного табору “батьків” по своїх поглядах на життя ставиться й Аркадій Кірсанов. Правда, він щиро захоплюється теорією Базарова, прагне наслідувати йому й видає себе за такого ж нігіліста, як його приятель. Втім, часто забуваючи про своєму “нігілізмі”, про свою нову роль, Аркадій оголює ідейне споріднення з “батьками”. Не випадково він раз у раз захищає їх: в одному главі він намагається переконати Базарова, що Павло Петрович - “гарна людина”, а Микола Петрович - “золота людина”. Базарів - ворог відверненої науки, відірваної від життя. Він за науку, що була б зрозуміла народу. Над медициною же свого батька Базарів сміється, тому що вона відстала від життя. Базарів - трудівник науки, він невтомний у своїх експериментах, цілком поглинений улюбленою професією. Аркадій - зовсім іншої, ми почуваємо, що ця людина якийсь млявий, слабкий, обмежений. В образі Аркадія розкривається неспроможність лібералів. Аркадій виявляє своє кревне й ідейне споріднення з лібералами й у ряді інших місць роману. Тургенєв при характеристиці героїв найчастіше використовує діалог і портрет. Діалог - найбільш підходяща форма для передачі сутності політичних і філософських суперечок, що відбуваються в романі. У незвичайно гострому діалозі розкривається й основний конфлікт Базарова з Аркадієм Кірсановим. “Ваш брат дворянин, - говорить Базарів Аркадію, - далі шляхетної смиренності або шляхетного кипіння дійти не може, а це дрібниці. Ви, наприклад, не б’єтеся - і вуж уявляєте себе молодцями, - а ми битися хочемо”. З Аркадієм він розходиться в головному - у поданні про життя, про призначення людини. Їхні взаємини не можна назвати дружбою, тому що дружба неможлива без взаєморозуміння, дружба не може бути заснована на підпорядкуванні одного іншому. Протягом усього роману спостерігається підпорядкування слабкої натури більше сильної: Аркадія - Базарову. Згодом Аркадій здобуває свою думку й уже перестає повторювати сліпо за Базаровым судження й думки нігіліста, і виражає свої думки. Різниця між героями видна в їхньому поводженні в “імперії” Кірсанових. Базарів займається роботою, вивченням природи, а Аркадій ледарює. Так, дійсно, він у будь-якій обстановці, у будь-якому будинку займається справою - природничими науками, вивченням природи й перевіркою теоретичних відкриттів на практиці. Базарів іде в ногу згодом. Аркадій нічим не займається, із серйозних справ його по-справжньому жодне не захоплює. Для нього головне - затишок і спокій. Зовсім різні судження складаються в них у відношенні до мистецтва. Базарів заперечує Пушкіна, причому необґрунтовано. Аркадій намагається довести йому велич поета. Аркадій завжди акуратний, охайний, добре одягнений, у нього аристократичні манери. Базарів же не вважає потрібним дотримувати правил гарного тону, настільки важливі у дворянському побуті. Це позначається у всіх його вчинках, звичках, манерах, мовленнях, зовнішньому вигляді. Велика розбіжність виникла між “друзями” у розмові про роль природи в житті людини. Тут уже видно опір Аркадія поглядам Базарова, поступово “учень” виходить з-під влади “учителя”.
Базарів ненавидить багатьох, а в Аркадія немає ворогів. “Ти - ніжна душа, розмазня”, - говорить Базарів, розуміючи, що Аркадій уже не може бути його сподвижником. “Учень” не може жити без принципів. Цим він дуже близький до свого ліберального батька й Павла Петровичу. Аркадій - людина, що належить старому поколінню, поколінню “батьків”. “Відношення Базарова до свого товариша кидає яскраву смугу світла на його характер; у Базарова немає друга, тому що він не зустрів ще людини, який би не спасував перед ним. Особистість Базарова замикається в самій собі, тому що поза нею й навколо її майже немає зовсім родинних їй елементів” (Д. Писарєв) - от головне в розбіжностях героїв. Аркадій хоче бути сином свого століття, намагаючись пристосувати для цього ідеї Базарова. Базарів умирає в повній самітності. І на “невеликий сільський цвинтар” приходять лише “два вже старезні дідки - чоловік з женою”. Аркадій не стає продовжувачем його поглядів, він знаходить своє щиросердечне заспокоєння з Катею Одинцової