Його батьки були з аристократичної сім’ї, але настільки високе походження й титул (граф) не відповідала фактичному соціальному стану сім’ї: батько його був інспектором страхової компанії. Після смерті батька, маленький Антуан залишився з матір’ю й з 4 братами й сестрами. Вони залишилися без засобів до існування й утворення дітям допомогли одержати бабусі

Після школи Антуан надійшов на відділення архітектури академія мистецтв, але він не кинув думати про мрію стати льотчиком, і незабаром без усякого попереднього навчання, (його за 2000 франків навчили місцеві льотчики) він надходить в авіаційний полк, йому привласнюють звання молодшого лейтенанта. Після важкої аварії він демобілізується й працює те контролером на заводі, то агентом автомобільної фірми. Після 4 років він знову вертається в авіацію й публікує свої перші добутки (27 років). Незабаром він здобуває свій літак і намагається брати участь у тривалих перельотах, але всі ці спроби закінчуються невдачею через аварії. В 1939р. виходить один з найбільш відомих добутків Э. Сент-Екзюпері «Планета людей». Дуже цікаво його відношення до війни (II світовий). Це відношення притерпело значну трансформацію. У молодості він був переконаним мілітаристом. З настанням війни Екзюпері різко міняє свою крапку зору

Він одержує призначення в бойовий полк розвідувальної ескадрильї. У той час багато з людей не знаходили відповідей на висунуті життям питання (все це було пов’язане з політичним іграми) від мужності й хоробрості армії нічого не залежало, всі вже було вирішено нагорі, Франція повинна бути скорена. Сент-Екзюпері йде з армії й переїжджає в Америку, там виходить його книга «військовий льотчик» - книга виконана суворого й трагічного оптимізму, книга в якій із вражаючою своєю вірогідністю, сцен польоту над розгромленою Францією виростає переконаність у перемозі сил гуманізму й добра. У цей період створюються й інші добутки «Маленький принц», «Цитадель», «Відозва до французів». Сент-Екзюпері прагне особисто боротися з фашисткою Німеччиною

В 1944 році Сент-Екзюпері не повернувся з бойового завдання. Він фотографував об’єкти біля свого рідного міста Ліона. Сент-Екзюпері називають письменником-льотчиком. Ми знаємо чимало письменників-моряків, письменників-дипломатів, словом людей проживших цікаве життя й що зуміли розповісти оней.

«Маленький принц»

Це казка про дитину, але казка принявшая форму філософської притчі. Вона має адресат, присвячена другові Леонові Верту. Фантастичний сюжет цієї казки, зустріч потерпілу аварію льотчиком із прибульцем інший світів - забавним, малюсіньким чоловічком. Маленький принц вільно пересувається з однієї планети на іншу, люди, тварини мають голоси, чують і розуміють один одного. Мир з’являється єдиним. Маленький принц просить намалювати льотчика баранчика, і в цьому малюнку він розглянув те, що не бачать дорослі, протиставлення дітей і дорослих, ця думка проходить через всю казку, і всупереч звичному - це діти вчать дорослих доброті й вірності й діти мають вищу мудрість

Маленький принц бачить всі недоліки цивілізації, які полягають у тому, що «Дорослі викорчували в собі все природне, забули, що вони люди, і замість людей з’являються людиноподібні істоти для виконання різних ролей у театрі сучасної цивілізації». У казці це король соблюдающий всі палацові ритуали, але на сомом справі не має ніякої влади над людьми й подіями, Ділова людина, що вважає себе серйозним, котрий як би вподібнився рахунковій машині, Географ пишучий толстенние книги, описуючи ту місцевість, де він ніколи не бував. Образ Рози позбавлений конкретних побутових рис, про неї відомо лише те, що вона має шипи й прекрасна. Маленькому принцові важко з нею ужиться, тому що вона переводить його своїми капризами, образами, а пізніше принц зізнається льотчикові, що він жалує про свій відхід, що він кинув троянду, про те, що він був занадто молодий і не вмів любити

У цієї казки є й інше поняття - приручити. Тут ми зіштовхуємося з лисом. До зустрічі з маленьким принцом Лисиць не був приручений. Він знав тільки курей, на яких він полював, мисливців, які полювали на нього й страх. Маленький принц опромінює життя Лиса новим світлом, воно починає чути й бачити, що колись ніколи не зауважував. Створити такі узи не просто.

Для маленького принца його троянда єдина й неповторна - він не зауважує інших троянд: «Ви нітрохи ні схожі на мою Розу, сказав принц, ви ще ніхто й ніщо, вас ще не приручили й ви нікого не приручили» Сент-Екзюпері доводить до нас свою головну думку: дорогим стає той, про кого піклувався, кому віддав душу, кого приручив, краса не зустрічається, вона створюється любов’ю й создавший любов’ю за її у відповіді. Маленький принц знову вертається на свою планету, що він теж приручив, прибираючи, прикрашаючи її, ціна цього повернення - смерть. Фінал казки трагичен, але все-таки в ньому звучить світла нота. Льотчик дивиться на зірки й чує сміх маленького принца. Смерті немає поки жива пам’ять. У маленькому принці дуже багато від самого автора, що писав: «Шукайте мене в тім, про що я пишу» - і ми дійсно знаходимо його в тім, що він писав і в тім, як він жив, і в тім як він умер

«Планета людей» Цей добуток дуже складно переказати

Центром цього добутку є особистість автора, головний герой цього роману письменник і льотчик. У цьому романі описані кілька історій, цікава глава «Товариші». Сент-Екзюпері розповідає про аварії, що відбулася з льотчиком в Андах, про те, як він загублений у снігах людина змушує себе повзти вперед, забуваючи про біль, його піднімає почуття відповідальності спочатку за дружину, потім за себе, за пошту, за товаришів, які чекають його повернення, він за все у відповіді. Тема відповідальності не нова для Сент-Екзюпері, чи не найголовніша в «Планеті людей».

Інший випадок розповідає про потерпілих аварію в лівійській пустелі вмираючих від спраги й утоми. Цей випадок був самим Сент-Екзюпері і його механіком: «Так хіба я про себе…». От воно, що нестерпно думати про тих, хто вас чекає й спонукуваних любов’ю близьких, герої роблять справжнє чудо: «Вони вириваються з полону пісків і вертаються назад до людей. Сент-Екзюпері зустрічає в поїзді подружню пару, ще молоду, але вже побляклу від постійних негод, поруч із ними дитина, але всі вони приречені, люди звикаються з убогістю, як звикаються сбездельем.