По закінченні декількох років Фейхтвангер зрозумів, що людям, що покинули Німеччину, мають бути ще роки вигнання. Еміграція стає історичним періодом життя цілого покоління, періодом, повним своїх проблем, колізій і трагічних доль. Осмисленню цих проблем і доль Л. Фейхтвангер присвячує роман «Вигнання» (1940), що, як і романи «Успіх» і «Сім’я Оппенгейм», іде в трилогію «Зала чекання». Показова еволюція героя Фейхтвангера: Траутвейн, композитор і літератор, ліберальний інтелігент того ж складу й типу, що й Густав Оппенгейм, переборює політичну індиферентність і стає борцем проти фашизму. Малюючи емігрантський Париж, Фейхтвангер показує й гітлерівську агентури, що переслідує антифашистів, що плете свою коричневу павутину в самім серці Франції

В еміграції письменник продовжує роботу над монументальною трилогією про Йосипа Флавії, початої романом «Іудейська війна». І, 1935 року Фейхтвангер опублікував другу книгу трилогії Сини», за якої в 1942 році пішов роман «День прийде», згодом названий «Благословенна земля».

Чималу лепту в антифашистську літературу вносять і інші письменники - буржуазні демократи. Однак письменники-комуністи змогли дати історично більше правдиве й більше глибоке зображення подій, що відбуваються,

Як і в добутках Фейхтвангера, доля інтелігента-єврея становить сюжетну основу драми Ф. Вольфа «Професор Мамлок», написаної в 1933 році. Трагедія Оппенгеймов і Мамлоков коренилася не в їхній надмірній вірі в гуманізм народу Німеччини, а в тім, що вони розділяли забобони більшості німецьких інтелігентів, у їхній аполітичності. Доля тих інтелігентів, які, як син Мамлока Рольф, розуміють істоту боротьби, що відбувається, складається зовсім інакше. Конфлікт між Мамлоком і Рольфом розкриває справжні причини трагедії старого професора. Умираючий Мамлок усвідомлює правоту сина, доходить висновку, що треба йти іншою дорогою. Не випадково в першому варіанті п’єса називалася «Доктор Мамлок знаходить вихід. Трагедія західної демократії». Вольф зміг показати не тільки драматизм того, що відбувалося в Німеччині, і в зіткненні декількох яскравих людських характерів розкрити конфлікт цілої епохи, він зміг також відобразити героїчну боротьбу антифашиста-підпільника, створити чарівний образ комуніста Рольфа Мамлока.

Займаючись активною антифашистською роботою, Ф. Вольф продовжує в роки еміграції настільки ж активну літературну діяльність. Він створює дуже гостру драму про повстання робітників віденського передмістя «Флорисдорф» (1935) і цілий ряд антифашистських п’єс: «Троянський кінь», «Корабель на Дунаю», «Патріоти», «Доктор Лили Ваннер», «Що людина посіє». Діяльності революціонера в еміграції й нелегальній антифашистській боротьбі в Німеччині Вольф присвятив роман «Двоє на границі». Цей добуток належить до числа найцікавіших і важливих літературних документів німецької еміграції. Написане ще напередодні мюнхенської змови, воно вражає глибоким проникненням у психологію різних соціальних шарів Європи. Роман повний тривоги й передчуття європейської трагедії, що насувається