Ньютон замислювався й над проблемою походження впорядкованого Всесвіту. Однак тут він зштовхнувся із завданням, для рішення якої ще не мав у своєму розпорядженні наукові факти. Він першим чітко усвідомив, що одних тільки механічних властивостей матерії для цього не досить. Ньютон критикував концепції атомистов і картезианцев, справедливо затверджуючи, що тільки з одних неупорядкованих механічних рухів часток не могла виникнути вся складна організація миру. Він уважав, що матерія сама по собі пасивна й не здатна до руху. І тому, наприклад, для нього таємницею був початок орбітального руху планет. Для розкриття цієї таємниці залишалося вдатися лише до якоїсь більше могутньої, чим тяжіння силі-до Бога. Тому Ньютон змушений був допустити божественний ” перший поштовх ”, завдяки якому планети придбали орбітальний рух, а не впали на Сонце. Знадобилося всього підлога століття для того, щоб у природознавстві формулювалася ідея природної еволюції матерії, що спростовує божественний ” первотолчок ”.

Оптика Ньютона

Тематика спостереження в Ньютона не дуже велика, обрані дуже прості об’єкти (волосся, напівплощина, прямокутна й клиноподібна щілини) щоб дія побічних факторів не заважалася з’ясуванню основних причин явища. У перших двох книгах ” Оптики ” речення ” і ”спостереження ” усюди розділяються або на початку треба чітко сформульована теза, а потім він доводиться досвідами, або ця теза з’являється на основі аналізу попередніх спостережень

У третій книзі виклад побудований по-іншому. Формально тут взагалі немає ” речень ”. Цим Ньютон, очевидно хотів підкреслити відсутність повної ясності в питанні, що, на його думку, пояснюється недоліком експериментальних даних: ” Роблячи попередні спостереження, я намеривался повторити більшість із них з більшою старанністю й точністю й зробити деякі нові спостереження для визначення способу, якоїсь промені світла изгибаются при їхньому проходженні біля тіл, створюючи кольорові облямівки з темними лініями між ними. Але я був тоді перерваний, і не можу тепер думати про те, щоб прийнятися за подальший розгляд цих предметів. Через те, що я не завершив цієї частини мого плану, я закінчу реченням тільки декількох питань для подальшого дослідження, що зроблять інші ”

При читанні третьої книги ” Оптики ” дуже важко звільнитися від відчуттів, що всі дифракційні досвіди ставилися по заздалегідь продуманому плані після того, як була сформульована теорія цих досвідів. Дослідник творчості Ньютона лорд Кейне один раз сказав про Ньютона: ” Я підозрюю, що його експерименти були завжди засобом не для відкриття, а тільки для перевірки того, що він уже знав ”

Механіка Ньютона

Від оптичних досліджень учений поступово переходить до проблем механіки. Перші ідеї про всесвітнє тяжіння з’являються в нього під час

” вулсторпского відпустки ”. Саме до цього періоду ставиться знаменита легенда про ” ньютоновском яблуко”, і падіння якого опромінило вченого. До проблеми обґрунтування кеплеровских законів руху планет Ньютон надалі підходить неодноразово: в 1679 році його стимулює до цього лист Р. Гука, а в 1684 році, коли були отримані більше точні дані про розміри Землі, відстань від Землі до Місяця й обґрунтування еліптичних орбіт сталася пекучою проблемою дня, друг ученого астроном е.Галлей наполегливо жадає від Ньютона остаточного рішення. В 1687 році завдяки зусиллям Галлея виходить у світло книга Ньютона за назвою ” ”Математичні початки натуральної філософії ”

В історії природознавства не було події більшого, чим появи ” Почав Ньютона… Ньютоново вчення про простір часу, масах і силах давало загальну схему для рішення будь-яких конкретних завдань механіки, фізики й астрономії. Величний приклад системи миру, розібраний Ньютоном, увінчаний відкриттям всесвітнього тяжіння, захоплював науку на цей новий шлях, на застосування ньютоновой схеми до всіх розділів фізики. Виникла ” класична фізика ” по образі й подобі ” ”Почав”.*

Його ” метод принципів ”, глибоко реалізований у відзначених фізичних роботах, полягає в наступному. На основі досвіду формулюються найбільш загальні закономірності-аксіоми або так звані принципи, і з них дедуктивним шляхом виводяться окремі закони й положення, які повинні бути перевірені на досвіді. Згода з досвідом цих наслідків є гарантією справедливості основних положень теорії. Цей шлях побудови фізичного знання виявився надзвичайно плідним, і всі наступні великі теорії (електродинаміка, термодинаміка, теорія відносності, квантова теорія-бура) побудовані саме так

Свій метод Ньютон протиставив прагненню, що панував тоді в природознавстві, будь-що-будь пояснити явища навіть допомогою не обґрунтованих досвідом гіпотез, здогадів і спекуляції. Ньютон думав, що на такій основі побудувати щиру фізичну теорію не можна. Якщо на даному етапі немає можливості пояснити причини, то варто обмежитися встановленням з експериментів реальної закономірності. Звідси його рішуча кредо: ” Все-таки, що не виводиться з явищ, повинне називатися гипотезою; гіпотезам же метофизическим , фізичним, механічним, схованим властивостям не місце в експериментальній філософії, - пише він в ” Загальному повчанні ” другого видання ” Почав ”

Завершення діяльності Ньютона

Творчість Ньютона не обмежується фізикою, математикою й хімічною технологією. Однак його роботи із хронології й богослов’я, написані наприкінці життя, не несуть на собі печатки ньютоновского генія. Ньютон багато сил і часу віддав вивченню історії християнства, розробці теологічних питань хронології. Інтерес до таких проблем не дивний, якщо згадати, у який бурхливий час жив Ньютон

У результаті напруженої розумової праці відбувається зрив психіки вченого й протягом декількох років ( 690-1693) він виявляється непрацездатним

Відповідно до переказу, психічний розлад відбулося після пожежі в будинку Ньютона, у результаті якого загинули його рукопису по оптиці й механіці

Останні 30 років життя Ньютона пройшли в активній адміністративній діяльності, в атмосфері забезпеченості, пошани й голосної слави. Він - депутат парламенту, головний директор Монетного двору, з 1703 року - президент Королівського суспільства, в 1705 році королева робить його ” сером Исааком ”. Майже до самої смерті (31 березня 1727 року) він був абсолютно здоровий і активний, незважаючи на те, що народився передчасно й був настільки кволою й хворобливою дитиною, що домашні вважали його не мешканцем на цьому світлі. Аскетичний спосіб життя, скромність і помірність у всім дозволили йому прожити довге життя, повністю віддану науці. Сам Ньютон розумів, що всі, створене їм, не є остаточна перемога розуму над силами природи, що пізнання миру нескінченно: ” Не знаю, чим я можу здаватися миру, але сам собі я здаюся тільки хлопчиком, що грає на морському березі, що розважається тим, що до пори до часу, відшукую камінчик більше квітчастий, чим звичайно, або гарну раковину, у той час як великий океан істини розстеляється переломної неисследованним”.

Pages: 1 2