Іван Сергійович Тургенєв - один з найбільших класиків російської літератури. Один з його романів, “Батьки й діти”, зробив величезне враження на читачів, коли в 1862 році він вийшов у світло. Пройшло вже більше ста років, але ідея роману не застаріла, вона дотепер актуальна. Назва добутку наводить на думку про те, що в ньому буде дозволятися споконвічне питання - протиріччя між поколіннями, і він піднімається автором, але насправді письменника більше хвилює інше. Батьки й діти - це ті, хто живе думками покоління, що йде в минуле, і представники нових ідей, напрямків, думок, нові люди, породжені новим часом. У романі И. С. Тургенєв намагається зрозуміти, осмислити мета життя, світогляд цієї нової людини, різночинця по походженню, демократа по політичних поглядах. Роман “Батьки й діти” показує боротьбу мировоззрений двох політичних напрямків: дворян-лібералів і революционеровдемократов. На протиставленні представників цих напрямків - різночинця Базарова й дворянина П. П. Кірсанова - побудований сюжет роману. Крім цієї основної проблеми Тургенєв піднімає ряд інших питань, пов’язаних з моральним, all soch © 2005 культурним, соціально-економічним розвитком Росії в 60-е роки XIX століття. Тургенєв ставить питання, що хвилюють передових людей того часу: у чому розбіжність між революціонерами-демократами й лібералами, як треба ставиться до народу, до праці, науці, мистецтву, які перетворення необхідні в сільському господарстві, в економіці? Автор показує нам три суперечки Базарова й П. П. Кірсанова, у яких піднімаються ці питання. Отже, тема дворянства, його роль у житті. На думку Кірсанова, аристократи - рушійна сила суспільного розвитку. Їхній ідеал - “англійська воля”, шлях до ідеалу - ліберальний. На думку Базарова, аристократи не здатні до дії, від них немає ніякої користі. Базарів відкидає лібералізм, заперечує здатність дворянства вести Росію до майбутнього. Наступне запитання стосується нігілізму й ролі нігілістів у житті. Павло Петрович засуджує нігілістів за те, що ті “нікого не поважають”, живуть без принципів, уважає їх непотрібними й неспроможними: “Вас усього чотири з половиною людини”. На це Базарів відповідає: “Від копійчаної свічі… Москва згоріла”. Під запереченням “усього” Базарів має на увазі релігію, самодержавно-кріпосницький лад, загальноприйняту мораль. А що ж затверджують нігілісти? Насамперед - необхідність революційних дій. Критерієм же їх є народна користь. Які погляди обох сторін на народ? Павло Петрович прославляє селянську громаду, сім’ю, релігійність, патріархальність російського мужика. Базарів говорить, що народ не розуміє власних інтересів, темний і неосвічений, але вважає за необхідне відрізняти народні інтереси від народних забобонів, затверджує, що народ за духом революційний, тому нігілізм - прояв саме народного духу. Четверте питання торкати відношення спорящих до мистецтва й природи. Павло Петрович благословляє й прославляє мистецтво. Автор солідарний у цьому з П. П. Кірсановим. Базарів же заперечує мистецтво, до природи підходить сугубо матеріалістично. Він говорить, що “природа не храм, а майстерня, і людина в ній працівник”. Підведемо підсумки. Суперечки велися не по приватних питаннях. Вони стосувалися сьогодення й майбутнього Росії. У всіх суперечках останнє Слово залишалося за Базаровым. Компроміс між героями Тургенєва неможливий, підтвердженням цьому є їхня дуель. Отже, суперечки Кірсанова з Базаровым мають ідейне значення. Вони розкривають основну думку, ідею роману, те, заради чого він писався. Вони надають особливу гостроту сюжету, служать характеристикою кожного героя, показують перевагу нового, прогресивного над старим, віджилим, пояснюють вічний рух суспільства кпрогрессу.