Слово «тема» прийшло в українську мову із латинської, де воно означало «положення, тема». У свою чергу в латину це слово примандрувало з грецької, у якій в іншому дещо звучанні означало «ставлю, кладу». Отже, тема — щось, що ми кладемо, ставимо перед наші очі. Далі згадаймо, як це слово використовується і що під ним розуміють у літературознавстві, коли говорять «тема художнього твору». У такому контексті мають на увазі: тема — це те, про що автор розповідає, той фрагмент життя, над яким письменник розмірковує у своєму творі: Як відомо, при цьому тему твору розмежовують з ідеєю художнього твору, розуміючи під ідеєю — спосіб, ракурс, фокус, у які митець намагається осмислити тему. Іншими словами, тема — це «що митець бачить?», ідея — це «як митець бачить це «що»?»

Таким чином, тема, яка Вам буде запропонована для твору-роздуму, — це той, умовно кажучи, предмет, який перед Вами покладуть, а Ви зі своєї позиції маєте поміркувати над ним у такий спосіб, який висвітить саме Ваш, унікальний, індивідуальний, неординарний, особистий, одиничний погляд на цей предмет. Іншими словами, Ви повинні будете з теми «витягти» свою власну ідею. Як цього навчитися? — Завжди ретельно працювати з темою до того, як почати втілювати «ідею».

Наприклад, тема твору-роздуму, що була запропонована в 2009 році, звучала так: «Багатством живиться лише тіло. А душу звеселяє споріднена праця». Ці слова були взяті з творчої спадщини Григорія Сковороди.

Перш ніж міркувати над тим, як варто було б учасникам попрацювати з темою на шляху її осмислення, подивімося, як цю тему зрозуміли учасники ЗНО. Досить умовно, за тим, як вони «осмислили» запропоновану тему, їх можна розподілити на декілька груп:

1) ті, хто в основному зачепився лише за багатство;

2) ті, хто — лише за працю;

3) ті, хто доводив, що багатство — це погано, а праця — добре;

4) ті, хто доводив, що багатство — це не завжди погано, та й праця не зайва;

5) ті, хто «відгадав» думку Сковороди, з якою важко не погодитися. На жаль, останніх було не так уже й багато.

Чому ж склалася така ситуація? Найімовірніше, тому, що ті, хто писав твори, не змусили себе спочатку добре помізкувати над формулюванням теми: І — не простежили логічні зв’язки, що наявні в ній і виражені відповідною морфолого-синтаксичною побудовою; II — не проаналізували значення слів, які фігурують у фразі; III — не звернули увагу, що ця фраза належить видатному філософу барокової доби Григорію Сковороді.

Пояснімо кожен із пунктів і наслідки, до яких вони призвели.

І. Що означає «простежити логічні зв’язки, або логіку, фрази»? Це значить, установити, що із чим співвідноситься, визначити, де причина, а де наслідок, хто виконує дію й на кого чи на що ця дія спрямована тощо.

Щоб логіка висловлювання Г. Сковороди стала прозорішою, варто було б спочатку дещо трансформувати речення й зробити їх більш однотипними на зразок:

Багатство живить лише тіло. А споріднена праця звеселяє душу.

або

Багатством живиться лише тіло. А спорідненою працею звеселяється душа.

Як бачимо, і перше, і друге речення тепер мають однотипних виконавців дії (багатство і праця; тіло й душа).

Прозорішим стало формулювання? Авжеж. І це,було зовсім просто зробити…

Далі варто було б зрозуміти логіку зв’язку, який виникає між першим і другим реченням. Ця логіка «захована» р сполучнику о. Як відомо, це сурядний зіставно-протиставний сполучник. Отже, перше й друге речення поєднані зіставним або протиставним відношенням. Зверніть увагу на або в попередньому реченні? Ось чому: зіставні речення — це речення в основному зі сполучником а такого типу: Маша — брюнетка, а Катя — блондинка. Як бачимо, тут кожна частина просто констатує факт, зіставляє характеристики двох різних осіб за якоюсь ознакою (за кольором волосся). Протиставні ж речення — це в основному речення зі сполучником але, функцію якого може виконувати й сполучник а. Спробуйте підставити сполучник але в попереднє речення. Смисл зник, бо цей сполучник приховує в собі складнішу інформацію приблизно такого змісту: «те, що сказане в попередньому реченні, повинно було б мати (ми на це сподівалися) своїм результатом одне, ‘але маємо зовсім інший результат». Проаналізуйте, наприклад, таке речення: Ми приїхали вчасно на вокзал, але поїзд поїхав. Його розшифрування матиме такий вигляд: «Ми приїхали на вокзал вчйсно, а це означає, що ми повинні були б устигнути на Поїзд, але всупереч нашим сподіванням, потяг уже пішов». А тепер порівняйте складність тлумачення й змісту прикладів зі сполучниками а та але. Де складніше? Звичайно, зі сполучником але.

Зрозумівши різницю між зіставністю й протиставністю, повернімося до фрази Г. Сковороди та запропонованих нами її трансформацій. Яке тлумачення слід запропонувати сполучнику а між першим і другим реченням фрази: 1) а = а чи 2) а = але? Звичайно, аі. Він тут використаний для простого зіставлення. Спростимо фразу філософа: багатство для тіла, а праця для душі.

Навіщо такий довгий аналіз? Для того, щоб відсікти неправильний спосіб розуміння логіки фрази. У ній не заперечується ані багатство, ані тим більше споріднена праця, вони не виключать один одного, їхні функції просто зіставляються (!!!). Багатство робить свою справу, а праця свою. На жаль, багато хто з учасників тестування писав твір-роздум, керуючись логікою протиставлення, і через це заходив у непролазні хащі плутанини.

Отже, логіка, яку треба було б,узяти на озброєння при написанні твору, передбачала доведення потрібності і того, і того, тобто і багатства, і спорідненої праці для людини. А вже яка цінність їх, то це питання, на яке можна було б знайти відповідь, здійснивши аналіз значень слів, що входять до фрази.

Звичайно, необхідно було б звернути увагу на наявність антонімів (душа І тіло) і контекстуальних антонімів (споріднена праця І багатство). Це дозволило б легко сформулювати аргументи: у першому аргументі можна було б доводити,, що тілу дійсно потрібне багатство, а в другому — що душі дійсно потрібна споріднена праця.

При цьому необхідно було б зрозуміти, що слово «багатство» тут уживається не лише й не стільки в значенні на зразок «мільйони, величезний достаток», а й навіть у значенні «мінімально необхідний достаток для життя, підтримання життєдіяльності людини». Іншими словами, під словом «багатство» слід було б розуміти такий зміст: «матеріальне в цілому, яке необхідне, щоб тіло могло жити». Якби це слово було осмислене саме так,- то тоді б стало ясно, звідки й чому в першому реченні вжита обмежувальна частка лише: адже, дійсно, для того, щоб тіло могло жити й бути задоволеним — достатньо лише матеріального (їжі, одягу). А відтак, стало б зрозуміло: для душі матеріального недостатньо, щоб вона почувала себе задоволеною, щасливою. її може задовольнити, принести їй радість і щастя лише споріднена праця.

Зрозумівши значення слів саме в такий спосіб, учасник тестування легко б міг сформулювати свою позицію щодо теми в такий спосіб: «Я погоджуюся з думкою Сковороди, адже насправді для тіла як матеріальної частини людини достатньо лише матеріального (їжі, одягу), щоб ця частина, а отже, й людина, почувалася добре, тоді як для душі — духовної частини людини — матеріального для щастя мало, їй необхідна споріднена праця, щоб почуватися добре, задоволено, щасливо».

З такого формулювання легко можна було б «витягти» такі аргументи для доведення своєї думки: по-перше, якщо тіло не матиме їжі — воно помре, а отже, помре й душа, носієм якої є тіло; по-друге, якщо душа не матиме спорідненої праці — вона «помре» (страждатиме, хирітиме), а отже, помре (страждатиме) й тіло. А звідси цілком закономірно поставав би висновок: важливе і те, і те, адже коли страждатиме одне (тіло без багатства) — страждатиме й інше (душа), і навпаки, коли задоволене буде тіло — матиме можливість бути задоволеною й душа.

Pages: 1 2

Збережи - » Як написати твір (підготовка до ЗНО) . З'явився готовий твір.