1. Весна 1624 р. Армія шведського короля збирає солдат для походу на Польщу. Фельдфебель і вербувальник визнають тільки війну засновником громадського порядку й цивілізації. Де немає війни, яка там мораль: кожний бреде куди хоче, говорить що хоче, їсть що хоче - ні наказу, ні пайка, ні обліку!

Два хлопці вкочують фургон матінки Кураж, маркітантки Другого Фінляндського полку. От що вона співає: «Агов, командир, дай знак привалу, / Своїх солдатів побережи! / Встигнеш у бій, пускай спочатку / Піхота перемінить чоботи. / І вший годувати під гул знарядь, / И жити, і перетворюватися в порох - / Приятней людям, якщо люди / Хоча б у нових чоботах. / Агов, християни, тане лід, / Сплять мерці в могильній імлі. / Вставайте! Усім пора в похід, / Хто живий і дихає на землі!»

Родом вона баварка, і сьогодення її ім’я Ганна Фирлинг, а прізвисько Кураж вона одержала за те, що ні під бомбами, ні під кулями ніколи не кидала свій фургон з товаром. Діти її - синівська й німа дочка Катрин - теперішні діти війни: кожний має своє прізвище, і батьки їх - солдати різних армій, що воювали під прапорами різних віросповідань, - всі вже вбиті або сгинули невідомо куди.

Вербувальник цікавиться її дорослими синами, але Кураж не хоче, щоб вони йшли в солдати: годується війною, а війні платити оброк не хоче! Вона починає ворожити й, щоб налякати дітей, улаштовує так, що кожний з них одержує папірець із чорним хрестом - мітку смерті. І шахрайство стає лиховісним пророцтвом. От уже вербувальник спритно веде її старшого сина Эйлифа, поки матінка Кураж торгується з фельдфебелем. І нічого не поробиш: треба поспівати за своїм полком. Двоє її дітей, що залишилися, впрягаються вфургон.

2. В 1625-1626 р. мамаша Кураж колесить по Польщі в обозі шведської армії. От вона принесла каплуна кухареві командуючого й уміло торгується з ним. У цей час командуючий у своєму наметі приймає її сина, хоробрий Эйлифа, що зробив геройський подвиг: безстрашно відбив у переважаючих сил селян кілька биків. Эйлиф співає про те, що говорять солдати своїм дружинам, матінка Кураж співає інший куплет - про те, що дружини говорять солдатам. Солдати тлумачать про свою хоробрість і удачу, їхньої дружини - про те, як мало значать подвиги й нагороди для тих, хто приречений на загибель. Мати й син раді несподіваній зустрічі

3. Пройшли ще три роки війни. Мирна картина біваку порваного в боях Фінляндського полку порушується раптовим настанням імператорських військ. Мамаша Кураж у полоні, але вона встигає замінити лютеранський полковий прапор над своїм фургоном на католицьке. Оказавшийся тут полковий священик устигає перемінити пасторське плаття на одяг підручного маркітантки. Однак імператорські солдати вистежують і вистачають молодшого сина Кураж, простака Швейцеркаса. Вони вимагають, щоб він видав довірену йому полкову скарбницю. Чесний Швейцеркас не може цього зробити й повинен бути розстріляний. Щоб урятувати його, треба заплатити двісті гульденів - усе, що мамаша Кураж може виручити за свій фургон. Треба поторгуватися: чи не можна врятувати життя сина за 120 або за 150 гульденів? Не можна. Вона згодна віддати всі, але вже занадто пізно. Солдати приносять тіло її сина, і мамаша Кураж повинна тепер сказати, що не знає його, їй же треба зберегти принаймні свій фургон

4. Пісня про Велику капітуляцію: «Дехто намагався зрушити гори, / З неба зняти зірку, піймати рукою дим. / Але такі переконувалися незабаром, / Що усилья ці не по них. / А шпак співає: / Перебийся рік, / Треба з усіма в ряд крокувати, / Треба почекати, / Краще промовчати!»

5. Пройшло два роки. Війна захоплює всі нові простори. Не знаючи відпочинку, мамаша Кураж зі своїм фургончиком проходить Польщу, Моравію, Баварію, Італію й знову Баварію. 1631 р. Перемога Тилли при Магдебурзі коштує мамаше Кураж чотирьох офіцерських сорочок, які її жаліслива дочка розриває на бинти для поранених

6. Біля міста Ингольштадта в Баварії Кураж присутній на похоронах головнокомандуючого імператорських військ Тилли. Полковий священик, її підручний, ремствує, що на цій посаді його здатності пропадають втуне. Солдати-мародери нападають на німу Катрин і сильно розбивають їй особа. 1632 г.

7. Мамаша Кураж на вершині ділового успіху: фургон повний новим товаром, на шиї в господарки зв’язка срібних талерів. «Всі таки ви не переконаєте мене, що війна - це дерьмо». Слабких вона знищує, але їм і в мирний час несолодко. Зате вуж своїх вона годує як треба.

8. У тому ж році в битві під Лютцене гине шведський король Густав-Адольф. Мир оголошений, і це серйозна проблема. Мир загрожує мамаше Кураж руйнуванням. Эйлиф, сміливий син мамаши Кураж, продовжує грабувати й убивати селян, у мирний час ці подвиги порахували зайвими. Солдат умирає, як розбійник, а чи многим він відрізнявся від нього? Мир тим часом виявився дуже неміцний. Мамаша Кураж знову впрягається у свій фургон. Разом з новим підручним, колишнім кухарем командуючого, що приловчився замінити занадто м’якосердого полкового священика

9. Уже шістнадцять років триває велика війна за віру. Германія втратилася доброї половини жителів. У землях, що колись процвітали, тепер панує голод. По спалених містах нишпорять вовки. Восени 1634 р. ми зустрічаємо Кураж у Німеччині, у Соснових горах, осторонь від військової дороги, по якій рухаються шведські війська. Справи йдуть погано, доводиться злидарювати. Сподіваючись випросити що-небудь, кухар і мамаша Кураж співають пісню про Сократа, Юлія Цезарі й інших великих мужах, яким їхній блискучий розум не приніс користі

У кухаря із чеснотами не густо. Він пропонує врятувати себе, кинувши Катрин напризволяще. Мамаша Кураж залишає його заради дочки

10. «Як добре сидіти в теплі, / Коли зима настала!» - співають у селянському будинку. Мамаша Кураж і Катрин зупиняються й слухають. Потім продовжують свій шлях

11. Січень 1936 р. Імператорські війська загрожують протестантському місту Галлі, до кінця війни ще далеко. Мамаша Кураж відправилася в місто, щоб взяти в голодних городян цінності в обмін на їжу. Осаджуючі тим часом у нічній тьмі пробираються, щоб улаштувати різанину в місті. Катрин не може цього витримати: улазить на дах і щосили б’є в барабан, доти поки її не чують обложені. Імператорські солдати вбивають Катрин. Жінки й діти врятовані

12. Мамаша Кураж співає колискову над мертвою дочкою. От війна й забрала всіх її дітей. А мимо проходять солдати. «Агов, візьміть мене із собою!» Мамаша Кураж тягне свій фургон. «Війна удачею змінної / Сто років протримається цілком, / Хоч людина

звичайний / Не бачить радості у війні: / Він жере дерьмо, одягнений він зле, / Він катам своїм смішний. / Але він сподівається на чудо, / Поки похід не завершений. / Агов, християни, тане лід, / Сплять мерці в могильній імлі. / Вставайте! Усім пора в похід, / Хто живий і дихає на землі!»

А. Б. Шамшин

Джерело: Всі шедеври світової літератури в короткому викладі. Сюжети й характери. Закордонна література XX століття. М.: «Олімп»; ТОВ «Видавництво ACT».