У сучасній російській літературній мові прийменник всупереч керує давальним падежом залежних слів. Ми скажемо: всупереч чому? Всупереч очікуванням, всупереч сумнівам, всупереч бажанню й т.п. У вірші Ольги Берггольц «Севастополь» читаємо:

Ні, я буду все-таки щасливої,

Багатьом невдачам всупереч…

Слід зазначити, що в російській літературній мові XIX століття прийменник всупереч уживався як з давальним, так і з родовими відмінками залежних від нього слів. Наприклад, у листі дружині А. С. Пушкін писав: «Їду клопотати по справах «Сучасника». Боюся, щоб книгопродавци не скористалися моїм мягкосердием і не випросили собі поступки, всупереч строгих твоїх приписань…» Керування родовим падежом прийменника всупереч можна зустріти й в інших письменників і публіцистів XIX століття: у Бєлінського, В’яземського, Марлинского, у романі Л. Н. Толстого «Війна й мир». Разом з тим у літературній мові XIX століття прийменник всупереч широко вживався й з давальним падежом залежних від нього іменників. Наприклад, у Лермонтова в повісті «Бела»: «Всупереч пророкуванню мого супутника, погода прояснилася…» Або в романі Тургенєва «Дворянське гніздо»: «У Петербурзі, всупереч його власним очікуванням, Лаврецкому повезло».

Репліка з монологу Чацкого в третій дії комедії Грибоєдова «Горі від розуму»: «Розуму всупереч, всупереч стихіям» - стала крилатою фразою й уживається тепер у значенні «всупереч здоровому глузду». Отже, в XIX столітті літературна норма допускало двоякий варіант управління прийменника всупереч - і з родовим і з давальними відмінками. Можна думати при цьому, що конструкція з родовим падежом мала стилістичний відтінок книжності, офіційності. У сучасній російській літературній мові нормативним може бути визнане тільки вживання цього прийменника з давальним падежом: всупереч рішенню, всупереч бажанню, всупереч правилу

Нагадаємо до речі, що давальним падежом залежних слів керують і прийменники: згідно, всупереч, завдяки,- наприклад, згідно з наказом, всупереч батькові, завдяки друзям