Оживають на рушниках барвисті квіти… Це золоті руки моєї бабусі творять дива. її праця невтомна, її винахідливість, фантазія. Народилася моя бабуся в невеликому селі Харківської області. Ще в дитинстві разом з батьками переїхала до села Рогань. Саме тут минуло її нелегке дитинство, юність. «Життя прожила, як і всі люди мого віку, важке. Війна, тяжка праця в радгоспі», — говорить про себе Анастасія Костянтинівна. Через важку працю зранку до вечора в дитинстві, в юності не мала можливості вишивати. Мала тільки мрії… Добре, що гарні, красиві мрії здійснюються. Вишивати почала вже в зрілому віці, коли стало вистачати часу. Хай живе краса на вишиванці моєї бабусі! Хай співають пташки, пломеніє калина, хизуються красою різнокольорові квіти. Тут мудрість поколінь і невимовний талант моєї бабусі. Слава рукам, шо створили таку красу!