Любові, надії, тихої слави Недовго ніжив нас обман… Навіть любов він називає «юною забавою» і готовий зневажити нею заради великої мети - волі.

З ім’ям Чаадаєва Пушкін зв’язує й власні вільнолюбні надії, і поняття про честь, патріотизм. Любов до батьківщини й любов до волі поет ототожнював, він вірив, що молодість саме та пора, коли людина здатна й може домогтися багато чого в ім’я цієї любові:

Поки свободою горимо, Поки серця для честі живі, Мій друг, вітчизні присвятимо Душі прекрасні пориви! Наприкінці вірша Пушкін відкрито говорить про те, яким йому бачиться майбутнє батьківщини. Вірити у світле завтра, у вільну країну він призиває й читача, тому що сам го-* рячо вірить, що «Росія вспрянет від сну», а героями-визволителями стануть його друзі:

И на уламках самовластья Напишуть наші імена!