«Патетична соната» великою мірою ідейно випливає з «Народного Малахия»: Ілля, поет, що називає себе «Я» - начебто продовження самого Малахия. «Проект негайної реформи людини» перетворюється в поетичну програму, щоб «над миром замучив прапор «вічної любові». Основні ідеї «Народного Малахия» простежуються й в «Патетичній сонаті». Поет нагадує листоношу. Провідною темою стає «Патетична соната» Бетховена, що, властиво, і є структурою добуток. Зміст, здається, продиктовано настроєм частин. Для літературного твору запозичена сама назва «Патетичної сонати». Герої п’єси живуть в одному будинку, вони всі слухають у виконанні Марини твір Бетховена, проте асоціації в них зовсім різні. «Я» уявляє кохану дівчину, жагучий ніжний і романтичну, її батько - безмежні українські степи й героїчне минуле, а самій Марині ввижаються замки з російським і польським гербами

Поет переживає внутрішній конфлікт особист і суспільного, саме тут і криється головна драма людини того часу. Марина обирає не поета-ідеаліста, а людини дії - Андре, тому що «поезія не може стріляти з рушниці» або «завоювати хоч кілометр території», а «мрія не може укладати компромісних угод з ворогом». У цьому випадку майже відразу ж і однозначно надана перевага суспільному. «Я» довго коливається, вибираючи любов, а не демонстрацію, але перебуваючи постійно у внутрішньому конфлікті, нарешті теж відмінюється до суспільних інтересів

Вивчаючи «Патетичну сонату» Кулиша, досить легко провести паралелі з «Я (Романтика)» Миколи Хвильового, де події відбуваються приблизно в те самий час і конфлікт той самий: суспільне — особисте. «Я» стратить свою матір. В «Патетичній сонаті» Кулиш прибігає до прийому нерозривного об’єднання музики з літературою. Треба сказати, що на той час синтез мистецтв був досить популярним серед українських художників, які прагнули створити нове мистецтво, що відповідало б вимогам часу. Тут варто згадати «поезомалярство М. Семенка», «кларнетизм» і бодлеровскую полифоничность П. Тичини. Мажорний або ліричний тон часто змінюється на трагічний і глибоко розпачливий