Фэн Мэнлун Шлях до Позахмарних Вратам. У старожитні Чи часи якомусь Цину, главі обширнейшего сімейства, багатієві й власникові декількох фарбувалень, повинне було зрівнятися сімдесят років. Чада й домочадці готовили йому подарунки, але старий попросив, щоб кожний подарував йому відрізок міцної мотузки. Ніхто не знав, що задумав старий, але в призначений день перед будинком виросла гора мотузок. Виявилося, Чи Цин зібрався спуститися в спеціальному кошику в прірву гори Позахмарних Врат, щоб потрапити до небожителів. З мотузок сплели канат, спорудили воріт, і старий під голосіння рідні поринув вбездну.

Оскільки він зник без сліду, усі вирішили, що він умер. Тим Чи часом Цин після довгих борошн досяг палацу владики безсмертних. Спочатку його не хотіли залишати в палаці, але потім змилостивилися. Втім, йому самому іноді хотілося повернутися на землю, щоб розповісти родичам про побачений,

Один раз, коли в країні небожителів було свято, Чи Цин порушив наказ - подивився в заборонне віконце й побачив рідне місто: все його надбання перебувало в повнім нехтуванні, хоча був відсутній він усього кілька днів. На кару владика, безсмертних повелів йому відправлятися додому, а із собою дав йому книгу й повідомив таємниче закляття: «Дивлячись на камені, іди. Речей дщице внемли. Поруч злата живи. З’явиться Пэй - іди!»

По дорозі назад він заблудився й знайшов дорогу тільки завдяки першому рядку закляття. Рідного міста він не довідався. Та й особи перехожих були йому незнайомі. Зрозумів, що за час його відсутності минули десятиліття. З’ясувалося, що вся його рідня загинула у війнах. Про це повідав йому сліпий розповідач казок з речей дощечкою - точно як обіцяло закляття. Так що залишився він на землі один, як перст, так ще без гроша

Заглянув у книгу владики безсмертних, виявилося, це лікарський порадник. Чи зрозумів Цин, що призначено йому стати лікарем. А оселитися він вирішив біля лікарської крамниці якогось Цзиня - адже в заклятті говорилося: «Поруч злата живи», а ім’я «Цзинь» саме й значило «золото».

Дуже незабаром Ли-врачеватель став відомий на всю округу. Лікував він детишек, так так, що й на хворого дивитися йому не було потрібно: відмірював мірку зілля - і хвороби як не бувало

Ішли роки. Чи Цину здійснилося сто сорок років. Отут задумав імператор призвати до двору всіх безсмертних своєї країни. Наближені до трону даоси-небожители повідомили государеві, що таких нині залишилося троє. За кожним спорядили спеціального гінця. До Чи Цину відправився сановник по імені Пэй Пинь. Прознавши про це, згадав старець четвертий рядок закляття: «З’явиться Пэй - іди» - і вирішив зникнути. От що це значило. Зібрав він учнів і повідомив, що наближається його смертна година й необхідно, коли подих зупиниться, покласти тіло в труну й заколотити кришку. Пошкодував він тільки, що відсутній його сусід Цзинь, з яким вони от уже сімдесят років знайомі

Учні виконали всі, як велів наставник. А отут саме й сановник Пэй Пинь прибув і дуже засмутився, довідавшись про Чи смерті Цина. Правда, раз він умер, виходить, ніякий це не безсмертний. Все-таки повелів зібрати відомості про Чи життя Цина, але знали про нього мало: адже однолітків у нього зовсім не залишилося. Хіба старий Цзинь міг дещо розповісти. Незабаром він і сам з’явився й був досить здивований повідомленню про смерті сусіда. Виявилося, вони вчора в південних воріт зустрілися й той відправлявся на гору Позахмарних Врат. Так ще лист і предмет якоїсь велів сановникові Пэю передати

Слухачі надивуватися не могли. А Цзинь передав Пэю лист для государя і яшмовий жезл у подарунок. Отут^-те й вирішив, що потрібно розкрити труну й дізнатися істини. Поспішили в крамницю лікаря, підняли кришку, а там тільки пари туфель так бамбуковий ціпок і синій димок клубиться. Раптом - об чудо! - труна злетіла нагору й зник ввишине.

На наступний рік по країні прокотилася епідемія виразки. Тільки Чи місто Цина вона обійшла стороною, видно, ще збереглася сила його лікування. А жителі міста до сьогоднішнього дня поклоняються парфумам на горі Позахмарних Врат.

Шахрай Чжао і його дружки - (Сун Четвертий улаштував більші неприємності Чжану на прізвисько Жадібна Утроба) - Зі збірників повістей епохи Мін (XIV-XVII вв.)

У стародавності відомий був незліченним багатством якийсь Ши Чун. Дісталося воно йому з нагоди: він допоміг старому річковому драконові перемогти молодого. За це й одержав у нагороду незліченні скарби. Тільки він зрячи ними похвалявся. Позаздрив йому государевий родич так ще й дружину його зажадав. По наклепі заздрісника багатія обезглавили, а дружина його, щоб не дістатися лиходієві, кинулася з високої вежі

А наша історія про іншому богаче, що намагався жити скромно, але однаково скінчив погано. Прізвище його була Чжан, але за небачену скнарість прозвали його Жадібна Утроба. Якось його прикажчики подали злиденній парі мідяків. Так хазяїн кинувся слідом і відібрав милостиню. Якийсь злодій по імені Сун Четвертий задумав покарати жаднюгу й уночі ограбував Чжана. Ні злі пси, ні стражники, ні хитрі запори й пастки - ніщо його не зупинило. Так ще й підпис свою на стіні скарбниці залишив. Кинулися детективи за ним у погоню, тільки він їх перехитрив: боляче спритно міняв він обличчя

На постоялому дворі зустрів він свого учня-злодія Чжао Чжэна. Той збирався на промисел у столицю й на доказ майстерності ухитрився стягнути вузол з видобутком прямо з-під голови вчителя. Сун розгнівався, але пройдисвіт зумів повторити свій трюк і вдруге ограбував учителя. Довелося Суну визнати спритність учня й навіть постачити його рекомендаційним листом до столичного знакомцу. От тільки радив він не приветить ученичка, а перевелися його скоріше.

Хитрий Чжао Чжэн прочитав нишком лист, але не відступив. Сімейство знайомих Суна промишляло торгівлею пиріжками із чоловічиною. Смертовбивство було їм не в дивину. Тільки Чжао замість себе ухитрився їхньої власної дитини в постіль підкласти. Воно-те папаша й зарубав власноручно. Кинувся він у погоню за Чжао, і зав’язалася між ними бійка. За тим і застав їх Сун Четвертий

Вирішили вони разом промишляти так ще залучити до справи якогось Ван Сю, прозваної Хворим Котом. Утрьох ограбували вони будинок князя Цяня, унеся саму більшу коштовність - пояс із білого нефриту. На пошуки пропажі відрядили детектива Ма Ханя. Але зухвалий Чжао Чжэн не тільки детектива облапошил, але исхитрился передати папір із глузливими віршами у власні руки правителя області, так ще й підвіски з його пояса зрізав

И ще одну штуку вирішили шахраї учудить. Нефритовий пояс, украдений у князя, усучили нічого не подозревали Чжану - Жадібній Утробі, нібито в стан. Той побачивши коштовності легко на вудку попався. А князеві сповістили, де шукати пропажу. Жаднюгу схопили й жорстоко катували. Він пообіцяв у три дні вказати того, хто йому пояс принісся

Отут злодії повідомили Чжану, що його власні цінності можна відшукати в будинках детективів Ма й Ван Цзуня. Туди відправилися з обшуком і знайшли награбоване. Детективів кинули в темницю й катували, але це ні до чого не привело

Оскільки пояс так і не відшукався, розгніваний правитель велів Жадібній Утробі відшкодувати князеві збитки. Той не виніс жахливої витрати й повісився. Детективи незабаром умерли у в’язницю. А шахраям усе зійшло з рук. Правда, так тривало, поки правителем області не призначили Бао по прозванню Драконова Печатка. Але про це ми розповімо в іншім місці

Бунт Ван Синьчжи (Про те, як Ван Синьчжи смертю своєї врятував всю сім’ю) - Зі збірників повістей епохи Мін (XIV-XVII вв.)

У часи династії Південна Сун багато хто вдостоювалися государевих милостей. Але траплялося не раз, що гідні чоловіки так і не зустрілися із щасливою долею

Багатій Ван Шичжун потрапив під суд за смертовбивство, але якось викрутився. Був у нього молодший брат Ван Синьчжи. Один раз старший брат дозволив собі злий жарт, молодший разобиделся й покинув будинок без гроша в кишені. Оселився він у містечку Мадипо - Конопельний схил, заснував плавильну справу й так превстиг, що незабаром підім’яв під себе всю округу. Навіть чиновники його побоювалися

Pages: 1 2 3

Збережи - » Виклад зі збірників повістей епохи Мін . З'явився готовий твір.