Добуток «Грім» і оповідання «Первинка». Микола Вінграновський народився в місті Первомайську на Миколаївщині в селянській сім’ї. І з дитинства відчував сильний зв’язок з навколишньою його красою природи. Багато письменників оспівують свій рідний край, виражають свою любов до нього, захоплюються його неповторністю. Одним з таких письменників є Микола Вінграновський. У поезії «Грім» яскраво відтворений картина літньої грози. Як звичайно грім лякає людей, але в цьому вірші грім показаний добрим дідусем, що допомагає дітям зібрати врожай обтрусити галузі злив, груш:

• И натрусив зі зливи злив,
• Щоб легше було сливі

Навіть бурчання грому, що поет передає словами зі звуком «р», з бурчанням дідуся, що хоче здаватися суворим, але насправді добрий. Многим з нас відома ця життєва картина

Людина безсумнівно є такою ж часточкою природи, як рослини й тварини. Коли людина розуміє це й піклується про природу, то природа неодмінно віддячить його. В оповіданні «Первинка» ми бачимо, що люди й тварини потрібні одні іншим, щоб вижити в тяжких умовах

Адже коли Велика Вітчизняна війна наближалася до завершення, у зруйнованому, голодному селі жінки й діти з нетерпінням очікували повернення чоловіків-трудівників, які допоможуть відродити добробут на селі. У цей час і діти взрослели раніше: «Миколка мав усього років дванадцять. Мати… купити корову повинна була доручити Миколе». І хлопчик був повинен попоратися з таким нелегким завданням!

Головний герой оповідання - Миколка теперішній глава сім’ї, він відчуває відповідальність і піклується про молодший братику й сестричці, про хвору матюкай

Особливо зачіпає душу читача епізод купівлі корови Миколкой і їхня мандрівка додому: «Тепер вона була його, їх, домашня, і із цієї хвилини корівка сподобалася йому на все життя». Хлопчик, а за ним і автор, називає майбутню годувальницю сім’ї «корівкою»:

«Миколка глянув у темно-блакитні коров’ячі очі й запитав:

• - А як тебе кликати? - Корівка мигнула, і в її очах на мить промайнуло щось…»

Ще один повноправний герой оповідання - пес по імені Собака. Безпритульна тварина, що прибилося до людей і знайшлася в них не тільки нових хазяїв, а й друзів. Закінчується оповідання символічною картиною весняної сівби, у якому разом співробітничають люди й тварини. Загальна робота стає загальною радістю й принесе довгоочікуваний добробут. Єднання із природою стає єднанням людських душ. Напевно, це і є головною думкою творів Миколи Вінграновського