Велике теоретичне й практичне значення має питання про класифікацію мер адміністративного примуса, що дотепер не одержав єдиного рішення й у теорії, ні на практиці”. Чітка класифікація мер адміністративного примуса необхідна:

по-перше , для з’ясування сутності різноманітних примусових заходів, застосовуваних органами керування, їхньої мети, їхньої взаємодії,

по-друге , це має велике значення для застосування мер примуса, забезпечення ефективності впливу на правопорушників,

по-третє , чітка й точна класифікація необхідна при рішенні питань про залучення до карної або адміністративної відповідальності, а також при заміні карної відповідальності - адміністративної по ряду злочинів, що не представляють великої суспільної небезпеки,

по-четверте , правильна класифікація є необхідною передумовою для їхньої наукової кодифікації”.

В адміністративно-правовій літературі висловлюються різні точки зору про класифікацію мер адміністративного примуса. Так одні автори вважають, що в групі мер адміністративного припинення об’єднані й адміністративно-процесуальні міри (адміністративна затримка, затримка й арешт майна) і адміністративно-правові санкції, які автор іменує самостійними запобіжними заходами (призупинення роботи підприємства).

Вони затверджують, що критерієм класифікації мер адміністративного примуса, застосовуваних у зв’язку із правопорушенням, може служити “безпосередня мета застосування тих або інших мір, і вони діляться на дві підгрупи: адміністративно-процесуальні міри й адміністративно-правові санкції”. З викладеного робиться висновок про те, що система мер адміністративного примуса складається із трьох самостійних підрозділів:

адміністративно-процесуальні міри;

адміністративно-попереджувальні міри;

адміністративно-правові санкції.

При цьому відзначається, що адміністративно-правові санкції здійснюють охорону правопорядку й за допомогою кари, відновлення й примусового виконання правового обов’язку, що забезпечує реальне виконання. Відповідно вони можуть носити каральний, відбудовний і припинювальний характер. Під адміністративно-правовою санкцією пропонується розуміти “елемент норми адміністративного права, установлений з метою її охорони, що містить вказівка на ті примусові заходи, які застосовуються до порушників даної норми, що виконує свою роль або кари, або відновлення, або реального виконання й застосовуваний, як правило, в адміністративному порядку”.

У цілому по питанню про класифікацію мер адміністративного примуса в науці адміністративного права виділяють дві основні точки зору (інші - це модифікація цих двох точок зору).

“Перша зводиться до двухчленной класифікації адміністративного примуса: адміністративні стягнення; інші примусові заходи. Висунута наприкінці 40-х років Студеникиним С.С., Ямпольской Ц.А. і ін. В основу даної класифікації покладена формальна ознака-наявність адміністративних санкцій.

Друга запропонована М.И. Еропкиним наприкінці 50-х років і одержала найбільше поширення. У ній говориться про існування трьох видів мер адміністративного примуса: запобіжного заходу, міри стягнення, заходу попередження.

Адміністративно-попереджувальні міри є самостійним видом мер примуса, призначення яких - попередження правопорушень і забезпечення суспільної безпеки. Адміністративно-попереджувальні міри мають строго цільовий профілактичної характер і спрямовані на запобігання створення протиправних і інших, що представляють суспільна небезпека, ситуацій. Підставою для застосування адміністративно-попереджувальних мір є не правопорушення, а настання особливих установлених законодавством умов.

Головна особливістю є чітко виражений профілактичний характер, що дозволяє використовувати ці міри для попередження правопорушень, забезпечення суспільної безпеки в специфічних умовах, коли інтересам суспільства створюється відома погроза, у той же час, міри адміністративного попередження застосовуються при відсутності правопорушень, в особливих або надзвичайних обставинах. Реальних правопорушень при цьому ні, але вони можуть з’явитися, якщо не будуть застосовані міри адміністративного попередження, що дозволяє їм бути найважливішим засобом превенции адміністративних і інших правопорушень.

Запобіжного заходу використовуються як засіб примусового припинення правопорушень і запобігання їхніх шкідливих наслідків. Ці міри спрямовані на примусове припинення протиправного поводження, недопущення, усунення шкідливих його наслідків, на створення умов для можливого залучення винних осіб до адміністративної відповідальності. По своїй меті запобіжного заходу відрізняються від адміністративних стягнень і адміністративно-попереджувальних мір. Головна їх ціль складається в припиненні протиправного поводження, усуненні протиправної ситуації, примусі правопорушника поводитися правомірно, у рамках, установлених правил гуртожитку.

На відміну від адміністративно-попереджувальних мір - запобіжного заходу застосовуються у зв’язку з доконаними правопорушеннями й до суб’єктів, їх що совершили. Запобіжного заходу застосовуються тільки при наявності правопорушень, і як всі примусові засоби є передбаченої законом реакцією на неправомірні дії. В одних випадках припиняється конкретна дія, - неправомірна лінія поводження, образ дій, в інших випадках підставою для застосування запобіжного заходу служить конкретний адміністративний учинок (дрібне хуліганство), по-третє - систематичні порушення, антигромадський спосіб життя (бродяжництво, дармоїдство й т.п.).

Запобіжного заходу можуть застосовуватися як самостійно (закриття у зв’язку з антисанітарним станом підприємства громадського харчування), так і в сукупності з адміністративними стягненнями, при цьому вони забезпечують можливість стягнення, і, як правило, їм передує (затримка порушника громадського порядку з наступним накладенням на нього адміністративного штрафу).

Запобіжного заходу різноманітні - це свідчить про те, що основна увага в нашій країні приділяється профілактиці правопорушень, своєчасному запобіганню подальших протиправних дій. Запобіжного заходу використовуються не тільки для захисту інтересів суспільства, але й для захисту інтересів, здоров’я, життя самого правопорушника (наприклад, керування транспортним засобом у нетверезому стані й т.п.).

Pages: 1 2 3