Тривалий розвиток географії як науки привело до поглиблення її внутрішньої диференціації й появі ряду наукових напрямків. Так в економічній географії виділяються: географія населення, промисловості, сільського господарства, сфери послуг, транспорту й т.д. З’явилися й нові напрямки наукових досліджень, такі як, медичної, військової, електоральна географії, геоекология й ін.

Всі методи географічних досліджень можна розділити на традиційні й сучасні. До традиційних методів ставляться:

спостереження (дають фактичні дані про географічні об’єкти й можуть бути - маршрутні й майданні, періодичні й безперервні, стаціонарні й дистанційні);

картографічний (дозволяє вивчати закономірності просторового розміщення й розвитку ПТК за допомогою різноманітних загальгеографічних, тематичних і комплексних карт);

статистичний (обробка й аналіз даних різноманітних спостережень);

історичний (вивчення географічних об’єктів з моменту їхнього утворення дотепер);

порівняльний (виявлення подібностей і розходжень географічних об’єктів і явищ для їхньої класифікації й прогнозування їхніх змін у просторі й у часі).

Сучасні методи географічних досліджень:

аерокосмічний (дослідження й картографування Землі за допомогою літальних апаратів, можуть бути фотографічні, електронні, геофізичні й візуальні);

географічний прогноз і моделювання (передбачення майбутнього стану геосистем, виділяють моделювання графічне, математичне й машинне);

геоинформационний (створення банків даних на основі інформації отриманої із супутників, метеостанцій і з інших джерел).

Основними джерелами географічних знань є: атласи, словники, енциклопедії, довідники, географічні описи, що втримуються в численних книгах і журналах.