Толстой не ідеалізує свого героя. Понад десять років тому якась «страшна завіса» заховала від свідомості Нехлюдова й злочинність учиненого їм обману Катюші Масловой, і злочинність усього його способу життя. Пройде чимало часу, перш ніж він, усе більше переконуючись в аморальності свого способу життя, зважиться на розрив відносин з людьми, яких уважав близькими. Розповідаючи історію життя головної героїні роману, письменник говорить, що це була сама звичайна історія. Долю Катюші визначили два пережиті нею «духовних перевороту»: один був викликаний підлим учинком Нехлюдова, що відкинув неї, кинувши саме на «дно» життя, а другий відбудеться з нею тоді, коли по дорозі на каторгу вона зустріне людей, яким повірить і які допоможуть їй духовно відродитися

На початку 900-х рр. у житті Толстого відбулася подія, про яке писала преса всього миру: святейший Синод відлучив його від православної церкви, додавши прізвище письменника до переліку «єретиків», віровідступників, «слуг диявола». Проте «відлучення» від церкви не зробило на Толстого особливого враження: коли петербурзький митрополит Антоній намагався знайти шлях для примирення письменника з офіційною церквою, Толстой відповів: «Про примирення мовлення бути не може». В останнє десятиліття письменник займався, як і завжди, напруженою творчою роботою. З винятковим захопленням він працював над повістю « Хаджі-Мурат» (1896-1904), у якій намагався зрівняти «два полюси владного абсолютизму» - європейським, втілюваним Миколою Й, і азіатський, що персоніфікується Шамілем. Товстої називає «двома головними ворогами тої епохи» не народи - росіян і горців, а «Шаміля й Миколу». Від війни страждали й горці, і простій, миролюбний солдат Петро Авдєєв. У те самий час Толстої створив одну з найкращих своїх п’єс - «Живий труп».

Уважаючи обтяжений поміщицький пристрій життя в Ясній Галявині, Толстой кілька разів планував, і тривалий час не вирішувався його покинути. Проте, жити за принципом « разом-порізно» уже не міг, і в ніч на 28 жовтня 1910 р. таємно покинув Ясну Галявину. По дорозі він занедужав запаленням легенів і змушений був зупинитися на невеликій станції Астапово (тепер - Лев Толстої), де й провів свої останні кілька днів. 10 грудня 1910 р. Толстого поховали в Ясній Галявині, у лісі, на краю байраку, де в дитинстві він разом із братом шукав «зелену паличку», що ховала «таємницю», як зробити всіх людей щасливими

Величезний вплив Толстого на світовий літературний процес є загальновизнаним і беззастережним

Толстой зіграв значну роль в історії українсько-російських культурних зв’язків. Він цікавився життям українського народу, його культурою, не раз бував в Україні - у містечку Летичеве (Хмельниччина), в 1879 р. - у Києві, де відвідав Києво-Печерська лавру, Софійський і Михайлівський собори, духовну академію, ознайомився з археологічним музеєм. Київські враження відображені в роботі «Дослідження догматичного богослов’я». В 1884 р. Толстой приїхав у Чернігів, гостював у художника М. Ге на хуторі Іванівському (тепер с.Шевченко). У листах до Олександра III і Миколи II і публіцистичних добутках з обуренням писав про жорстокі репресії проти учасників селянських хвилювань у Харківській і Полтавській губерніях. Товстої знав поезію Т. Шевченко, особливо високо цінував його «Наймичку». Йому було близько навчання українського філософа Г. Сковороди, якого він називав мудрецем. Письменник був особисто знайомий і листувався з Марком Вовчком, Д. Яворницким, зустрічався з Г. Заньковецкой, Г. Кропивницьким. Образи українців виведені в оповіданнях «Рубання лісу», «Севастополь у серпні 1855р.», «Два діди «і ін. На основі української легенди «Святий і чорт» написане його народне оповідання «Старий у церкві».

Про Толстого як про великого майстра слова писали Леся Українка, В. Стефаник, О. Кобилянска. И. Франко був одним з активних популяризаторів і дослідників творчості Толстого, сприяв виданню його добутків у Західній Україні, опублікував статті «Л. Толстой», «Толстої й земство» і др.

В XIX ст. переклади творів Толстого українською мовою виходили переважно в Західній Україні. В XX ст. всі його значні добутки перевели В. Щурат, Г. Хоткевич, О. Кундзич, О. Хуторян, Е. Дробязко й ін., а в 1960 р. вийшло друком 12-млосне зібрання творів Толстого українською мовою. Комедія Толстого «Плоди утворення», драми «Влада тьми», «Живий труп» широко представлені в українських театрах, а на оперній сцені - опера «Війна й мир» Сергія Прокоф’єва

Pages: 1 2 3