Живучи в давньому батьківському маєтку, Толстой ще в дитинстві почув сімейні легенди й перекази про війну 1812 р. і не таке далеке повстання декабристів. Уже в дитячі й підліткові роки в Толстого зародилася глибока зацікавленість вітчизняною історією. «Без своєї Ясної Галявини, - зізнавався він згодом, - я ледь можу собі уявити Росію й своє відношення до неї». У Ясній Галявині Толстої поблизу бачив, як живе звичайний народ, що став його «самою ранньою любов’ю». Тут ще до того часу, як він познайомився з віршами Пушкіна, Толстой почув чимало народних казок, пісень, билин. Коли Толстому було дев’ять років, батько вперше повіз його в Москву, враження від зустрічі з якої були незабутніми

Перший період московського життя юного Толстого тривав менше чотирьох років. Він рано осиротів, втративши спочатку матір, а згодом і батька. Разом із сестрою й трьома братами Толстої переїхав у Казань. Там жила одна з батьківських сестер, що і взяла опіку над дітьми

Живучи в Казані, Толстой два з половиною року готувався до вступу в університет, де вчився з 1844 р. спочатку на «східному», а згодом на юридичному факультетах. Відомий тюрколог професор Казембек, що готовив його до іспитів, був здивований лінгвістичними здатностями юного Толстого. У дозрілих літах Толстої вільно спілкувався на англійській, французькій і сербській мовах. Знав грецькі, латинські, українські, татарські, церковнослов’янські мови; вивчав давньоєгипетський, турецький, голландський, болгарський і інші. Не вважаючи себе поліглотом, Толстой, всупереч тому, мав можливість знайомитися з добутками багатьох закордонних письменників воригинале.

Толстому йшов дев’ятнадцятий рік, коли він почав вести щоденник, що продовжував до самої смерті (у Повнім зібранні творів щоденник займає 13 томів).

Заняття за державними програмами й підручниками обтяжували Товстого-Студента. Він прийшов у замилування самостійною роботою з історичної теми й, покинувши університет, поїхав з Казана в Ясну Галявину, що одержав після розподілу спадщини батька. Потім він відправився в Москву, де наприкінці 1850 р. почалася його письменницька діяльність: незакінчена повість із циганського побуту (рукопис не зберігся) і опис одного прожитого дня («Історія вчорашнього дня»). Тоді ж він почав повість «Дитинство» («Дитинство»). Незабаром Толстої вирішив поїхати на Кавказ, де його старший брат Микола, офіцер-артилерист, служив у діючій армії. Молодому Толстому вдалося побачити війну своїми очами й перевірити власну відвагу. Вступивши в армію юнкером, він потім захистив іспит на молодший офіцерський чин. Епізоди Кавказької війни Толстой описав в оповіданнях «Наскок» (1853), «Рубання лісу» (1855), «Розжалуваний» (1856), у повісті «Козаки» (1852-1863). На Кавказі письменник закінчив повість «Дитинство», в 1852 р. опубліковане в журналі «Сучасник».

З початком Кримської війни Толстой перевівся з Кавказу в Дунайську армію, що воювала проти турків, а потім у Севастополь, обложений об’єднаними силами Англії, Франції й Туреччині. Командуючи батареєю на бастіоні, Толстой виявив неабияку відвагу й був нагороджений орденом Ганни й медалями. Восени 1856 р. Толстой вийшов у відставку й незабаром відправився в піврічну закордонну подорож, відвідавши Францію, Швейцарію, Італію й Німеччину. В 1859 р. Толстой відкрив у Ясній Галявині школу для селянських дітей, а потім допоміг відкрити понад 20 шкіл у навколишніх селах. Письменник видавав педагогічний журнал «Ясна Галявина» (1862).

Уже перші твори Толстого - повести «Дитинство», «Отроцтво» («Отроцтво») і «Юність» («Юність»), кавказькі й севастопольські військові оповідання, «Ранок поміщика « - свідчили, що в російську літературу прийшов новий видатний художник. За задумом автора, «Дитинство», «Отроцтво» і «Юність», а також повість «Молодість», що, проте, не була написана, повинні минулого скласти роман «Чотири епохи розвитку». Зображуючи становлення характеру Миколи Иртеньева, Толстой копітко досліджує, як впливала на його героя середовище - спочатку вузький родинний мир, а потім усе ширше коло його нових знайомих, ровесників, друзів, суперників. Уже в першому закінченому добутку, присвяченому ранньої й, як повторював Толстой, найкращій, самій поетичній порі людського життя - дитинству, він із глибоким сумом пише про те, що між людьми споруджені жорстокі перешкоди, які роз’єднують їх на безліч груп, розрядів і класів. Особливо важким для Иртеньева виявилося отроцтво. Зображуючи цю «епоху» у житті героя, письменник вирішив «показати поганий вплив» на Иртеньева «суєтності вихователів і зіткнення інтересів сім’ї». У сценах університетського життя із симпатією зображені його нові знайомі й друзі - студенти-різночинці, підкреслюється їх розумова й моральна перевага над героєм-аристократом, що дотримується кодексу comme il faut (світської людини).

На самому початку письменницького шляху Толстого в його творчість входить тема роз’єднання людей. У трилогії «Дитинство», «Отроцтво», «Юність» чітко проявляється етична неможливість ідеалів світської людини, аристократа «у спадщину». Кавказькі військові оповідання письменника й оповідання про Севастопольську оборону вражали не тільки суворою правдою про війну, а й правдою про офіцерів-аристократів, які прийшли в діючу армію за чинами, рублями й нагородами. В «Ранку поміщика» трагедія російського дореформеного села приводила до думки про аморальність кріпосництва

Повість «Козаки», що завершує перше десятиліття літературної діяльності Толстого, привернула до себе увага свіжістю і яскравістю фарб, особливою перевагою й звучністю тону

Картини життя її героїв, їхні цільні характери письменник зв’язав з особливостями історії гребенского козацтва, що не випробувало халеп кріпосного порядку. У цьому добутку письменник спробував з’єднати романну форму з епопеєю, помістивши типового толстовського героя, рефлектирующего, незадоволеного собою молодого дворянина Оленина, у народне середовище

Восени 1862 р. 34-літній граф Толстої одружився з дочкою лікаря придворного відомства 18-літньою Софією Андріївною Бере. Перша сімейна радість створила в Толстого відчуття знайденого миру й великого щастя. Захопившись господарством, він примножив свої маєтки, купив землю в Самарской губернії. Разом з тим дозвілля Толстої віддавав літературі й, насамперед, роману «Війна й мир», що він писав з «хворобливою впертістю й хвилюванням протягом семи років».

На сторінках «Війни й миру» («Війна й мир», 1863-1869) поєднується величезний і строкатий матеріал. Тут з’єднуються, утворюючи органічну єдність, картини історичної й родинно-побутового, загальнонародного й приватного життя. Перед очами читача проходять, не заважаючи один одному, понад шістсот персонажів. Дія роману триває більше п’ятнадцяти років. Для успішної роботи над добутком, підкреслював Толстой, необхідно, щоб художник любив у ньому головну думку. В «Війні й світі», як зізнавався письменник, він «любив думку народну». «Думка народна» покладена Толстим в основу характеристики й оцінки героїв добутку, історичних подій і історичних діячів. Заперечуючи трактуванню Вітчизняної війни 1812 р. як війни Наполеона Й і Олександра Й, Толстой указував, що, крім ураженої гордості двох імператорів, були «мільйони мільйонів інших причин». Між них були більші й дрібні, загальні й частки, державні й особисті. І лише по невідомим людям законом збігу причин відбуваються більші події, зв’язані «з усім ходом історії».

В одному з листів, датованих часом закінчення «Війни й миру», Толстой говорить про головних героїв роману: «Я б хотів, щоб ви полюбили моїх цих дітей. Там є гарні люди. Я їх дуже люблю». Проте по-отечески люблячи Андрія Болконского, Пьера Безухова, Наташу Ростову, письменник їх не ідеалізував. Досить нагадати про станові забобони князя Андрія, яких він так і не зміг перебороти до кінця. Герої толстовського роману привабливі, насамперед, тим, що прагнуть до діяльної участі в загальному житті, відважно йдуть назустріч важким випробуванням, намагаються ставити й вирішувати питання, що стосується не тільки їхнього особистого життя, а й усього людства

Pages: 1 2 3