Сонце схилилося до обрію. На заході загоряється вечірня заграва, офарблюючи полнеба червоними-малиново-червоними сполохами. Ми із двоюрідним братом поспішаємо за околицю, незабаром приженуть череду. Ми біжимо по проселочной дорозі, представляємо себе тракторами. Удалечині чується приглушене мукання. Раптом зауважуємо під ногами пораненого птаха, хочемо неї піймати, але вона не дається, а метрів через десять і зовсім злітає високо й розчиняється в сутінках. Отут ми розуміємо, що нас обдурили, це сіра трясогузка відволікала нас від свого гнізда. Посміявшись, ми із братом поспішаємо знайти своїх корів, череда вже у водопою.

Сутінки згущаються… По селу чутно як господарки доять своїх корівок, десь скрекоче цвіркун … А от і перша зірка запалилася на безхмарному літнім небі.

Всі навколо затихає, село завмирає й поринає всон.