Картина В. Д. Полєнова “Зарослий ставок” перейнята глибоким ліризмом і почуттям гострої любові до рідної природи у всій її нехитрій красі. Кому не знайомі тихі безлюдні куточки старих зарослих парків? Тишею й спокоєм наповнена картина Полєнова. Чудовий художник використовує всі можливі відтінки зеленого в зображенні глухого, таємничого парку. Темна, майже чорна зелень тінистих куточків переходить у ніжно-зелену гаму позолочених сонцем верхівок дерев на відстані. А як загадковий і спокійний зарослими лататтями й водоростями ставок!

Здається, що по вечорах на місток вибираються казкові русалки й, опустивши лускаті хвости у воду, чекають: чи не вийде до ставка із глибини парку який-небудь заблудлий перехожий? Беріг ставка, що заріс густою м’якою травою й строкатими квітами, залитий яскравим сонцем. Хочеться роззутися й походити по ньому босоніж.

У глибині парку можна розглянути маленьку. світлу жіночу фігурку. Що це за дівчина? Які спогади або міркування навіває на неї цей занедбаний куточок парку?

А може, вона чекає тут когось? Яке чудове місце вибрала дівчина для відпочинку й міркувань: усе тут дихає спокоєм, і лише невловимий плескіт риби й спів птахів м’яко вплітаються в чуйну тишу літнього дня. При погляді на цей прекрасний куточок вікового тінистого твір з аллсоч. ру © 2005 парку, що відкрив нам В. Д. Полєнов, переймаєшся відчуттям гармонії життя, любові людини до природи, замилуванням її красою й величчю