Смерть Івана Антоновича приголомшила бійців. Завжди розважливий, він користувався особливою повагою. Нікому не приходило на розум, що Кармазин може загинути. Коли його не стало, бійці почали звертатися зі своїми проблемами до Чернышу. Євгеній за короткий строк завоював довіру й повагу у своїх товаришів. Незабаром прийшов і наказ на призначення Черныша командиром роти. Минуло кілька днів. [...]

Самим великим добутком великого давньоримського поета Овідія є «Метаморфози» («Перетворення») - міфологічна поема епічного характеру, де у вигляді зв’язного оповідання об’єднані численні епізоди з римських легенд і міфів. Задумуючи цей добуток, поет ставив перед собою завдання створити поетичну історію Всесвіту - з моменту перетворення первинного Хаосу в матеріальний світ до перетворення Юлія Цезаря в нову [...]

«Таманго» Проспера Мериме - це оповідання не тільки про те, як хитр, жорстокі й безсердечн білі купували й тайкома перевозили рабів, але й про те, як залякані, безправні, беззбройні негри зуміли захопити корабель работоргівців, не знаючи, щоправда, що з ним робити далі. Дістаючи величезний прибуток від продажу «чорного дерева», білі мало піклувалися про комфорт [...]

Після появи першого роману Вулфа критика початку впевнено кваліфікувати всі, написаним письменником, як автобіографічні добутки. Вулф не погоджувався з таким звуженням власної творчої спадщини. «Книжки, подібні моїм, - писав він в «Історії одного роману» («The Story of a Novel», 1936), - часто називають «автобіографічним романом». У передмові до неї я заперечував проти такого терміна, затверджуючи, [...]

Після виходу до друку роману Вулф «Подорож назовні» Литтон Стречи назвав його «абсолютно не викторианским». Блумсберийцы поздоровляли її, побачивши в добутку сміливий розрив із традиціями, що виявилося, на їхню думку, у неприхованому домінуванні «духовного» початку над «матеріальним», у нетрадиційному використанні можливостей «виховного роману» (відсутність крислатих описів, відмова від панорамного зображення, увага до передачі почуттів, що [...]

Оповідання Людмили Улицкой був написаний в 1994 році. Дуже сильно вражає, що багато оповідань сучасності присвячені не сьогоднішньому часу, а саме часу початку століття, війні й післявоєнному часу. Події в оповіданні відбуваються наприкінці травня сорок шостого року, коли люди ще не оправилися від військових потрясінь. Описується бідна “архаїчне й слобідське московське життя, ніздрювата й закоулочная”. [...]

От і прийшов час, що визначається словами «на порозі дорослого життя». Яка вона буде, моя «доросле життя»? Які труднощі й перешкоди зустрінуться на шляху? Чи зможу я вистояти, перемогти, залишитися людиною? Думаю, що ці питання коштують перед кожним з моїх однолітків. Більшу роль у їхньому рішенні грає наша велика література, що Н. Бердяєв не зрячи [...]