Улітку 1956 р. на сто вісімдесят четвертому кілометрі від Москви по залізничній вітці на Муром і Казань сходить пасажир. Це - оповідач, доля якого нагадує долю самого Солженицына (воював, але із фронту «затримався з поверненням годиков на десять», тобто відсидів у таборі, про що говорить ще й те, що, коли оповідач влаштовувався на роботу, кожну [...]

Селянин і фронтовик Іван Денисович Шухов виявився «державним злочинцем», «шпигуном» і потрапив в один зі сталінських таборів, подібно мільйонам радянських людей, безвинно засуджених у часи «культу особистості» і масових репресій. Він пішов з будинку 23 червня 1941 р. (на другий день після початку війни з гітлерівською Німеччиною), «…у лютому сорок другого року на Північно-Західному (фронті.) [...]

Робітник селище в Сибіру. Перший післявоєнний рік. Учителька Надія Сергіївна Дроздова, Надя, висока, молода, гарна жінка з постійним смутком у сірих очах, чує від чоловіка про якімсь напівбожевільний Лопаткине. Цей дивак, чи бачите, винайшов машину для виливка чавунних труб і намагається впровадити її у виробництво, не розуміючи, що час геніїв-одинаків пройшло. Чоловіка Надя слухає з [...]

Книга перша. ЖИВІ Й МЕРТВІ
Двадцять п’ятого червня 1941 р. Маша Артем’єва проводжає свого чоловіка Івана Синцова на війну. Синцов їде в Гродно, де залишилася їхня однорічна дочка й де сам він протягом півтора років служив секретарем редакції армійської газети. Находящийся недалеко від границі, Гродно з перших же днів попадає у зведення, і добратися до міста [...]

Стояв березень місяць дев’ятсот тридцять першого року. У селі Круті Луки допізна горіли вікна колгоспної контори - те правління засідало, то просто сходилися мужики й без кінця судили-виряджали про свої справи. Весна наближалася. Посівна. Саме нині сповна засипали колгоспну комору - це після того, як підлога підняли в коморі Олександра Ударцева. Розмова тепер ішла, як [...]

Квартира Судакова в Москві. Її хазяїн - Степан Олексійович - служить десь у сфері роботи з іноземцями. Його син Пров закінчує школу. Батько хоче, щоб той надходив у МИМО. Дочка Іскра працює в газеті у відділі листів. Їй двадцять вісім років. Вона замужем. Чоловік Іскри Георгій (Єгор) Самсонович Есюнин працює разом з її батьком

У старій московській квартирі живе Клавдія Василівна Савина. У неї четверо дітей, усі живуть із нею. Старший Федір - хімік, кандидат наук, недавно женився. Його дружину кличуть Лена. Дочка Тетяна - їй дев’ятнадцять років - учиться в інституті. Вісімнадцятирічний Микола працює в ремонтних майстернях. Молодшому - Олегу - п’ятнадцять