Справа була в Копенгагені, на Східній вулиці, недалеко від Нової королівської площі. В одному будинку зібралося велике суспільство - іноді адже доводиться все-таки приймати гостей; зате, дивишся, і сам дочекаєшся коли-небудь запрошення. Гості розбилися на дві більші групи: одна негайно засіла за ломберні столи (1), інша ж утворила кружок навколо господарки, що запропонувала “придумати що-небудь [...]

- Жахлива подія! - сказала курка, що проживала зовсім на іншому кінці міста, а не там, де трапилася подія. - Жахлива подія в курятнику! Я просто не смію тепер ночувати одна! Добре, що нас багато на нашесте!
И вона прийнялася розповідати, так так, що у всіх курей перинки повставали сторчма, а в півня скулився гребінець. Так, [...]

Сімейна хроніка складається з невеликих оповідань, об’єднаних героями - членами сім’ї Багряних
В 60-х роках XVIII століття Степанові Михайловичу Багрову, дідусеві оповідача, тісно стало жити в Симбирской отчине. Він не одержав утворення, але селяни його любили. Купив землю на Бугуруслані, в Оренбурзькій губернії. Нове Багрово полюбили все. Багрів іноді порошив, бив дружину, Орисю Василівну, і дочок. [...]

У книзі, у сутності мемуарної, описуються перші десять років життя дитини ( 1790-е рр.), проведені в Уфі й селах Оренбурзької губернії
Автор відтворює дитяче сприйняття, для якого всі внове й все одинаково важливо, події не діляться на головні й другорядні: тому в «Дитячих роках» фабула практично отсутствует.

Ішов третій рік війни. Дорослих здорових чоловіків в аиле не було, і тому дружину мого старшого брата Садика (він також був на фронті), Джамилю, бригадир послав на чисто чоловічу роботу - возити зерно на станцію. А щоб старші не тривожилися за наречену, направив разом з нею мене, підлітка. Так ще сказав: пошлю з ними Данияра.

Незабаром еврисфей дав нове доручення Гераклові. Він повинен був очистити від гною вся скотарня Авгия, пануючи елиди (1), сина променистого Гелиоса. Бог сонця дав своєму синові незлічимі багатства. Особливо численні були череди Авгия. Серед його черід було триста биків з білими, як сніг, ногами, двісті биків були червоні, як сидонский пурпур, дванадцять биків, присвячені богові [...]

На західному краї землі, в Океану, де день сходився з Ніччю, жили прекрасноголосие німфи геспериди. Їхній божественний спів чули лише Атлант, що тримав на плечах небесний звід так душі мертвих, що сумно сходили в підземний мир. Гуляли німфи в чудесному саду, де росло дерево, що змінювало до землі важкі галузі. У їхній зелені блискали й [...]