Л. Н. Толстой був письменником величезного всесвітнього масштабу, тому що предметом його досліджень була людина, його душу. Для Толстого людин частина Всесвіту. Йому цікаво те, який шлях проходить душу людини в прагненні до високого, ідеальному, у прагненні пізнати саме себе. Не випадково, згадуючи утвору Толстого, ми згадуємо й термін, уперше уведений у літературознавчий побут Н. Г. Чернишевським "діалектика душі". Н. Г. Чернишевський писав: "Психологічний аналіз може приймати різні напрямки: одного поета займають усього більше обрису характерів; іншого вплив суспільних відносин і зіткнень на характери, третього зв’язок почуттів з діями… Графа Толстого всього більше сам психічний процес, його форми, його закони, діалектика душі…" Давайте зупинимося докладніше на тім, як показаний цей процес у безсмертному романі-епопеї графа Л. Н. Толстого "Війна й мир". Головна проблема, що ставить у своєму романі письменник, проблема людського щастя, проблема пошуків сенсу життя. Його улюблені герої Андрій Болконский, Пьер Безухов, Наташа й Микола Ростови, герої шукаючі, що мучаться,