До кінця літа 1832 р. у Пушкіна виникає первісний задум «Капітанської дочки», а в жовтні того ж року він починає працювати над романом «Дубровский». Таким чином, «Дубровский» і «Капітанська дочка» зв’язані були притомного Пушкіна, як ланки однієї й того ж ланцюга.

В «Дубровском» кріпосники-поміщики, продажні чиновники були зображені Пушкіним з реалістичною точністю й конкретністю. Жорстокий самодур Троекуров, зовні культурний князь Верейский дані на широкому соціально-побутовому тлі, що підкреслювало їхню типовість. Зате з незмінним і безсумнівним співчуттям намальовані Пушкіним образи селян, зокрема коваль Архип, що рятує з ризиком для життя кішку після того, як він же підпалив хату з там суддівськими чиновниками, що перебували. Селяни в Пушкіна виявилися більш життєво й психологічно достовірними, чим їхній проводир Володимир Дубровский, образ якого був створений відповідно до традицій романтичного мистецтва.

По суті, у Дубровского немає нічого загального із селянами. Він палко бажає помститися Троекурову за особисту образу. Бунт же селян носить соціальний характер. І закономірно, що як тільки повстання подавлене, Дубровский залишає своїх селян. Очевидно, подальші особисті пригоди Дубровского (вони були намічені в збережених планах) Пушкіна вже не дуже цікавили. Художня структура роману вийшла неоднорідної: реалістичне зображення російського життя з масою колоритних побутових подробиць не сполучалося із традиційним образом «шляхетного розбійника», з яким були зв’язані всякого роду романтичні пригоди. Можливо, це відчував і сам Пушкін, залишивши роман незакінченим. До того ж у цей час у нього дозрівав інший задум, що виник ще до початку роботи над «Дубровским». Мова йде про «Капітанську дочку», пов’язаної з «Дубровским» єдністю задуму: селянське повстання й місце в ньому дворянина