Як, втім, немислимо складно заглянути в майбутнє й довідатися, що там відбувається на нашій Землі, такий маленьким і беззахисної перед Всесвітом. Ніщо так сильне не цікавить людини, як майбутнє його сім’ї, дітей, країни, цивілізації. Напевно, тому так захоплююча й численна науково-фантастична література. Письменники-фантасти придумують різне майбутнє, з багатьох варіантів якого нам тільки залишається вибрати той, котрий більше сподобався. Я вибираю братів Стругацких.

Один з них - астроном, іншої - сходознавець-японіст. Напевно, тому їхні фантазії звернені до зірок і земної мудрості. Вони з неабиякою часткою сарказму стосовно сьогодення (майже як Салтиков-Щедрин) придумали своє майбутнє. Цікаво, що в шістдесяті-вісімдесяті роки в колах інтелігентів їхні добутки вважалися їдкою соціальною сатирою на соціалістичний спосіб життя. Для мене ж їхньої книги - фантастика, але фантастика застережлива: «Бережися, у майбутньому виростає те, що ти посадив сьогодні».

Земля нової ери Стругацких - високорозвинена цивілізація. Удосконалено квартири, люди працюють собі на втіху, і взагалі всі щасливі. Головна проблема нової щасливої ери людства - повага суверенітету: не можна втручатися в природний хід розвитку цивілізації

Стругацкие показують небезпека чужорідних ін’єкцій із двох сторін: вторгнення землян у життя “і історію інших планет («Важко бути Богом», «Населений острів») і присутність на Землі іншої цивілізації, тобто Мандрівників («Жук у мурашнику», «Хвилі гасять вітер»)-

У першому випадку благі починання землян обертаються трагедією й для них самих, і для тих, кому ця допомога була призначена. Спроба цивілізації високого рівня штучним шляхом підняти до себе цивілізацію нерозвинену обертається лихом. Про це йде розмова між двома розумними людьми в книзі «Важко бути Богом». Один з них, Румата, - прогресивна людина з майбутнього - говорить Будаху - мудрецеві з лицарських часів: «Але чи варто позбавляти людство його історії? Чи варто підмінювати одне людство іншим?» На що Будах говорить: «Тоді, господи, зітри нас із особи землі й створи заново, більше доконаними… або, ще краще, залиш нас і дай нам іти своєю дорогою. Румата, посланий рятувати чужу цивілізацію від неуцтва, відповідає: «Серце моє повно жалості. Я не можу цього зробити».

Виходить, розумники з майбутнього не могли зрозуміти, що для того, щоб цивілізація існувала, їй необхідна історія, що складається з історій кожного окремого покоління й індивідуума. Земля багато чого випробувала на собі до сьогоднішнього дня: природні катаклізми, криваві війни й революції, науково-технічний прогрес, що обернувся величезною озоновою дірою в атмосфері. Багато довелося випробувати й людині. Але ми живемо, відчуваємо себе землянами й пишаємося цим перед Всесвітом, про що готові сказати будь-якому зустрічному інопланетянинові

До речі, про прибульців. Більше розумні, чим люди, Мандрівники у своїх цілях використають Землю і її населення. Не зі злих спонукань, а зовсім не замислюючись про реакції нормальних людей, вони займаються своїми справами, але трохи незвичайним образом. Це сіяє плутанину й плутанину, люди втрачають здатність контролювати що відбувається. Мандрівники порядком нашкодили землянам, правда повідомивши, що вони завжди готові прийти рятуйте! Невідомо, була б їхня допомога корисної

«А те^-те-мураха^-те перелякані, а те^-те-мураха^-те метушаться, переживають, життя готові віддати за рідну купу, і невтямки їм, бідолахам, що жук сповзе зрештою з мурашника й убредет своєю дорогою, не заподіявши нікому ніякої шкоди… <…> А якщо це не

«Жук у мурашнику»? А якщо це «Тхір у курятнику»?..» - говорить ще одна розумна людина із приводу вторгнення Мандрівників

Якщо не брати масштабів Всесвіту, то прикладів вторгнення інородців у менш цивілізоване середовище на Землі можна згадати багато. Відкриття Америки, повлекшее за собою винищування корінного населення. Аборигени Миклухо-Маклая, що не зуміли впоратися із плугом. Гуманітарна допомога відсталим країнам, що спровокувала спекуляцію. Виходить, люди були не готові прийняти чужу цивілізацію. Їхній рівень розвитку, моральні підвалини диктували їм власний шлях. Генетично в людину закладено засвоювати те, що досягнуто своєю працею. Тільки в цьому випадку він росте й удосконалюється. Людина сам повинен керувати своїм сьогоденням, радуватися новому досягнутому рівню. Будувати свою історію. Людина майбутнього з’явиться не за допомогою НТР. Як сказали Стругацкие: «Нова людина може бути сформований тільки новою педагогікою, а прориви в неї поки удручающе рідкі й невпевнені, і їх без праці, майже автоматично душить непроворотная товща педагогіки старої». Самовиховання - початок нової педагогіки, А виховати в собі нової людини можна й без стороннього втручання

Майбутнє. Що воно для письменника-фантаста? Це те, що виростає із сьогоднішнього дня під впливом прогресу. Для звичайної людини майбутнє - це будь-яке завтра. Для світової історії майбутнім був щодня. Я живу вдень сьогоднішнім, звичайним для світової історії, напевно, не дуже цікавим для письменника-фантаста. Але я знаю, що всі, доконане сьогодні, учора для мене було майбутнім, а завтра я випробую наслідки вчорашнього майбутнього. І моя маленька історія зложиться з історією Землі. Мій скромний сьогоднішній день стане земним Сьогоденням. Разом з усім людством я спробую заглянути в наше Майбутнє, життя в якому залежить від того, що ми для нього зробимося

Богом бути важко. Так «залиш нас і дай нам іти своєю дорогою».