Твори М. Яцківа – це своєрідний бунт проти такого абсурду, простест проти усталеного устрою зі своєрідним поглядом на війну. У творі «Furia addormentata» вона здається авторові фурією, яка дрімає, у порівнянні зі справжністю війни, злою жінкою, яка нищить саме життя. Трагізму межової ситуації вдається досягнути через постійні повтори, своєрідні наголоси на те, що над нашою землею чорною хмарою нависла війна. Вона породжує плач, нудьгу, мільйони трупів, трагедію у кожній душі, до безкінечності розтягує час. А художня деталь наскрізь простріленого черепа підкреслює абсурдність та безглуздя всього, що відбувалося: «Чи така тверда була голова, що не словом, а кулею треба було промовити до неї?» [14, 283]. Бунтом проти війни виступають твори «Убийте мене», «Гермес Праксітеля», «Сучасний Каїн», де утверджується ідея, що війна – честь для недалеких людей, які й дня не воювали, а суть життя у тому, аби його прожити так, щоб не зачерствіти, не втратити вміння бачити красу. Особливого пафосу набув опис ворожого світу в новелі М. Яцківа «Сучасний Каїн». Тут «боротьба проти зла сама легко набуває характеру зла, заражається злом. <…> Це парадокс боротьби зі злом та злими: добрі для перемоги над злими робляться злими і не вірять в інші способи боротьби зі злим, як лише злих способів. <…> Люди боротьби думають, що злість розумніша, ніж доброта» [2, 410]. У цьому творі зло показано у двох іпостасях: через спогад про той абсурд, який здійснював під час війни капітан, та через зло та агресію Паливоди, яка проявлялася через звертання до пам’яті ворога. У діалозі Паливода, киплячи від злості, виявляє трагедійність того, що робив його знайомий. Його жорстокість – породження втрати власної автентичності, людяності, Божого страху, що й дало змогу по трупах піднятися вгору (розстрілював без допиту та слідства). Напрошується

Висновок: гріхи не залишаються непокараними, а найбільша мука – це власна совість.

Отож, як бачимо, трагічна свідомість персонажів та їхнє трагічне світосприйняття наявні в новелістиці майстрів слова порубіжжя. Трагізм виявляється через мотиви страждання від самотності, від розриву із землею та рідними, від несприйняття та небажання смерті. Особливо яскраво трагічну тональність передають пейзажі Марка Черемшини, О. Кобилянської, В. Стефаника. Останній завдяки експресіоністській (інколи імпресіоністській) манері викладу показав людину у світлі трагізму її життя, виявивши глибинну сутність буття. Поставивши своїх персонажів у межові ситуації, автор виявив себе як письменник із екзистенційним світовідчуттям, який уловив, на перший погляд, звичайні стани людської душі. Проте саме в буденній ситуації перед нами розкрився внутрішній світ його персонажів. Трагічне наповнення текстів передається завдяки різним стилістичним фігурам у Б. Лепкого, символізму та бароковості – у М. Яцківа. Зауважимо, що кожен митець зумів штрихово, фрагментарно, через символ чи художню деталь розкрити трагічну влаштованість людського буття на межі трансцендентного. Особливий акцент зроблено на внутрішню організацію персонажів. Та й трагічне виявлялося не так через зміст, як через ідею, проблематику, специфічне потрактування вічних екзистенційних проблем.

Леся Назаревич

Література

1. Андрусів С. Міфологічний код новели Василя Стефаника «Вона-земля» // «Покутська трійця» й літературний процес в Україні кінця ХІХ – початку ХХ століття: Матеріали наук. конф. 14–15 трав. 2001 р.– Дрогобич: Вимір, 2001.– С. 21–27.

2. Бердяев Н. Диалектика божественного и человеческого.– М.: ООО Изд-во АСТ; Х.: Фолио, 2003.– 620 с.

3. Бойко Т. Трагічний ритм життя і творчості В. Стефаника // Основа.– 1994.– № 26 (4).– С. 116–129.

4. Борев Ю. Б. Эстетика.– 4-е изд., доп.– М.: Политиздат, 1988.– 496 с.

5. Гром’як Р. Орієнтації. Розмисли. Дискурси. 1997–2007.– Т.: Джура, 2007.– 368 с.

6. Коцюбинська М. Х. Мої обрії: В 2 т.– Т. 1.– К.: Дух і Літера, 2004.– 336 с.

7. Кьеркегор С. Страх и трепет.– М.: Республика, 1993.– 383 с.

8. Лепкий Б. Твори: У 2-х т.– Т. 1.– К.: Дніпро, 1991.– 835 с.

9. Лепкий Б. Твори у 2-х т.– Т. 2.– К.: Наук. думка, 1997.– 695 с.

10. Літературознавча енциклопедія: У 2-х т.– Т. 2 / Авт.-уклад. Ю. І. Ковалів.– К.: ВЦ «Академія», 2007.– 624 с.

11. Стефаник В. Моє слово.– К.: Веселка, 2000.– 319 с.

12. Томашевський Б. В. Теория литературы.– М.: Аспект Пресс, 1996.– 334 с.

13. Яковенко С. Романтики, естети, ніцшеанці. Українська та польська літературна критика раннього модернізму.– К.: Критика, 2006.– 296 с.

14. Яцків М. Муза на чорному коні.– К.: Дніпро, 1989.– 846 с.

Pages: 1 2 3

Збережи - » Трагізм як ідейно-художня домінанта в українській новелістиці письменників-модерністів . З'явився готовий твір.