Джерелом для цієї п’єси послужило оповідання Енея із третьої книги «Энеиди» Вергілія. Дія відбувається в античні часи в Эпире, області на північно-заході Греції. Після падіння Трої вдова вбитого Гектора Андромаха стає бранкою Пирра, сина Ахілла, Пирр є царем Эпира, він зберігає життя Андромахе і її синові, проти чого виступають інші грецькі царі - Менелай, Одиссей, Агамемнон. Крім того, Пирр обіцяв женитися на дочці Менелая Гермионе, однак тягне з весіллям і робить знаки уваги Андромахе.

Царі направляють до Пирру посла, сина Агамемнона Ореста, із проханням виконати свої обіцянки - стратити Андромаху і її сина й взяти в дружин Гермиону. Орест же закоханий у Гермиону й потай сподівається, що Пирр відмовиться від своєї обіцянки. Зустрівшись із Пирром, він говорить йому, що якщо син Гектора залишиться в живих, то в майбутньому почне мстити грекам за батька. Пирр же відповідає, що не треба загадувати так далеко вперед, що хлопчик - це його трофей, і лише йому вирішувати долю нащадка Гектора, Пирр дорікає царів у непослідовності й жорстокості: уже якщо вони так бояться цієї дитини, те чому ж не вбили його відразу, під час розгарбування Трої, коли йшла війна й рубали всіх підряд. Але під час миру «жорстокості безглузді», і Пирр відмовляється закривавити руки. Що ж стосується Гермиони, те Пирр потай сподівається, що Орест переконає її повернутися до батька, і тоді він зітхне вільніше, тому що його тягне Кандромахе.

З’являється Андромаха, і Пирр говорить їй, що греки вимагають смерті її сина, але він готовий відмовити їм і навіть почати війну через дитину, якщо Андромаха вступить із ним у шлюб. Однак та відмовляє - після смерті Гектора їй не потрібні ні блиск, ні слава цариці, і вуж раз не можна врятувати сина, то вона готова вмерти разом сним.

Тим часом ображена Гермиона говорить своїй служниці, що ненавидить Пирра й хоче зруйнувати його сполучник з Андромахой, що їхньої прикрості - «їй краща нагорода», але вона ще коливається й не знає, що робити - чи те віддати перевагу Орестові, чи те сподіватися на любов Пирра.

З’являється Орест і говорить Гермионе про свою невгасиму й безнадійну любов до неї. Гермиона веде подвійну гру й відповідає Орестові, що завжди пам’ятає про нього й часом зітхає. Вона вимагає, щоб Орест довідався, що вирішив Пирр - відіслати її до батька або взяти в дружин. Орест сподівається, що Пирр відмовиться від Гермиони.

Пирр також веде подвійну гру й при зустрічі з Орестом заявляє, що передумав і готовий віддати сина Гектора грекам і взяти в дружин Гермиону. Він доручає Орестові сповістити неї про це. Той не знає, що й думати. Пирр же говорить своєму вихователеві Феніксові, що занадто довго домагався прихильності Андромахи й занадто многим ризикував заради її й все тщетно - у відповідь одні докори. Він не може вирішити остаточно, що йому робити

Орест тим часом у розпачі - він хоче викрасти Гермиону й не слухає розумних доводів свого друга Пилада, що радить йому бігти з Эпира. Орест не бажає страждати один - нехай з ним страждає й Гермиона, втратившись Пирра й трону. Гермиона ж, забувши про Ореста, розхвалює достоїнства Пирра й уже бачить себе його дружиною

До неї приходить Андромаха із проханням умовити Пирра відпустити її із сином на пустельний острів укритися від людей. Гермиона відповідає, що від її нічого не залежить - Андромахе самої потрібно просити Пирра, тому що їй він не відмовить

Андромаха приходить до Пирру й на колінах благає його не віддавати сина, але той відповідає, що у всьому винувата вона сама, тому що не цінує його любов і заступництво. В останній момент Пирр пропонує Андромахе вибирати: корона або смерть сина. Церемонія одруження вже призначена

Подруга Андромахи Сефиза говорить їй, що материнський борг вище всього й треба поступитися. Андромаха коливається - адже Пирр зруйнував її місто Трою, воно вирішує питатися поради в тіні Гектора.

Пізніше Андромаха розкриває свій план Сефизе. Довідавшись волю Гектора, вона вирішує погодитися стать Пирровой дружиною, але тільки доти, поки не скінчиться весільний обряд. Як тільки жрець закінчить обряд і Пирр перед вівтарем дасть клятву стати батьком її дитині, Андромаха заколеться кинджалом. Так вона залишиться вірна своєму боргу перед загиблим чоловіком і збереже життя синові, тому що Пирр уже не зможе відмовитися від своєї клятви в храмі. Сефиза ж повинна буде нагадувати Пирру, що він заприсяг любити пасинка й виховувати його.

Гермиона, довідавшись, що Пирр перемінив своє рішення й жениться на троянке, вимагає, щоб Орест помстився за її ганьбу й убив Пирра під час церемонії в храмі. Цим він заслужить її любов. Орест коливається: він не може зважитися на вбивство пануючи, всадивши йому ніж у спину, тому що такий учинок у Греції ніхто не похвалить. Орест готовий поборотися «у війні прямої й чесної». Гермиона ж вимагає, щоб Пирр був убитий у храмі ще до одруження - тоді не буде розголошена її ганьба всьому народу. Якщо ж Орест відмовиться, то вона сама піде в храм і вб’є кинджалом Пирра, а потім і себе - їй краще загинути з ним, чим залишатися живий з боягузливим Орестом. Почувши це, Орест погоджується й направляється в храм зробити вбивство

Гермиона зустрічається з Пирром і вислухує його виправдання: він говорить, що заслужив її докір, але не може противитися страсті - «безвладний і закоханий», він жадає, розуму всупереч, назвати дружиною ту, котра його не тільки не любить, а просто ненавидить. У цьому й складається основна думка п’єси Расина - «перешкоджати страстям дарма, як грозі». Герої «Андромахи», як і багатьох п’єс драматурга, не можуть надходити відповідно до розуму й боргу не тому, що не хочуть. Вони знають, у чому їхній борг, але не вільні у своїх учинках, тому що не можуть побороти вїх, що охопили страсті

Гермиона відповідає Пирру, що він прийшов красуватися перед нею своєю нечесністю, що він «шанує лише сваволю» і не тримає свого слова. Вона нагадує Пирру, як він у Троє вбив старого царя Приама й «задушив» його дочку Поліксену - от якими геройствами він «прославився».

Пирр зауважує у відповідь, що раніше помилявся, уважаючи, що Гермиона любить його. Але тепер, після таких слів розуміє, що вона хотіла стати його дружиною лише по боргу, а не по любові. Тим легше їй буде перенести його відмова

Почувши це, Гермиона приходить у лють - хіба вона не любила Пирра? Як сміє він так говорити! Адже вона приплила до нього «з іншого краю світла», де не один герой шукав її руки, і довго чекала, коли ж Пирр оголосить їй своє рішення. Тепер же вона загрожує йому розплатою: боги помстяться йому за те, що він порушує свої обіцянки

Залишившись одна, Гермиона намагається розібратися у своїх почуттях. Вона розривається між любов’ю й ненавистю й все-таки вирішує, що Пирр повинен умерти, раз вуж він не дістався їй, тому що вона занадто многим пожертвувала заради нього. Якщо ж Орест не зважиться на вбивство, то вона сама зробить його, а потім заколе й себе. Їй уже однаково, хто вмре - Орест або Пирр, аби тільки якось вилити свій гнів

З’являється Орест і розповідає Гермионе про те, як його загін увійшов у храм і після здійснення обряду зарубав Пирра. Вона, чуючи це, приходить у лють і проклинає Ореста. Замість того щоб зрадіти, вона обвинувачує його в мерзенному вбивстві героя. Орест нагадує їй, що все зробив за її наказом. Вона ж відповідає йому, що він повірив словам закоханої жінки, у якої помрачился розум, що вона зовсім не того хотіла, про що говорила, що в неї «серце й вуста між собою в розладі». Орест повинен був дати їй одуматися й не поспішати з підлою помстою Пирру.

Pages: 1 2