"Сторонній" Камю є прикладом для всіх, хто схильний судити про добуток, про письменника виходячи з розповідання, стилю, з форми, якщо вона ускладнена, "розірвана", значить це модерніст, а якщо просто, якщо властивийо їй якась цілісність-реаліст. До того ж якщо всі так просто такою прозорою мовою написане

Яка ж основна ідея повести? Безтурботн-байдужий, інертний Мерсо - це людина якого не вивело із сонної рівноваги навіть доконане їм убивство, один раз все-таки впала в шаленство. Трапилося це саме в ключовій сцені роману, коли тюремний священик спробував повернути героя в лоно церкви, прилучити до віри, начебто все вертиться з волі божої. І Мерсо виштовхнув священика за двері своєї камери. Але чому цей пароксизм люті викликав у нього саме священик, а не жорстокий, що заганяв його в тупик випливати, не нудьгуючий суддя, винесший йому смертний вирок, не безцеремонна, що витріщався на нього, як на самотня тварина, публіка? Так тому, що всі вони лише затверджували Мерсо в його поданні про сутності життя й тільки священик, призивав уповати на божественне милосердя, довіритися божественному промислу, розгорнув перед ними картину буття гармонійного, закономірного, визначеного. І картина ця загрожувала похитнути подання про світ - царстві абсурду, світі - первозданному хаосі

Pages: 1 2 3