Забудемося на мінуту про нинішній час, перенесемося подумки в середньовіччя, а точніше, в XIII століття - вік коли жив Фома Аквінський, і спробуємо розкрити ті соціально-ідеологічні передумови, які обумовили виникнення філософії, названої по його ім’ю томізмом

Потреби торгівлі вимагають уміння читати й писати, знання арифметики, географії й елементів астрономії. Міська буржуазія прагне до розвитку міських муніципальних шкіл, які більш широко могли б бути використані нею, а не тільки духівництвом. Міське утворення зіграло пізніше більшу роль у виникненні університетів, які організовувалися головним чином на його основі. Незважаючи на опір з боку церковної влади, університети й міські школи все більшою мірою ставали центрами інтелектуального життя в Західній Європі

Філософським вираженням пробудження цього життя й розширення наукового пізнання було сприйнятий буржуазними шарами аристотелизм, невідомий дотепер - за винятком логіки - у західних країнах. У філософії Аристотеля намагалися відшукати в першу чергу не стільки теоретичні знання, скільки практичні рекомендації, які могли бути використані в економічному й суспільно-політичному житті. З іншого боку, ця філософія з’явилася поштовхом для вчених того часу, змушених визнати, що августинизм, розробкою якого вони займалися, уже перестав відповідати сформованій інтелектуальній ситуації. Адже августинизм, що опирався на платоновские традиції, за своїм характером був спрямований проти естественнонаучних досліджень

Тому немає нічого дивного, що церква дуже активно реагувала на поширення аристотелевской доктрини, застосовуючи проти вчених і наукових центрів, де вона стала поширюватися, певні заборони й обмеження організаційного характеру. Приміром, уже в 1209 році провінційний синод французьких єпископів у Парижу накладає заборона на вивчення праць Аристотеля. В 1215 році з’являється аналогічна заборона, що поширюється також на Паризький університет

З метою ревізії й виправлення деяких тоді духовних плинів, що зароджувалися, спрямованих проти християнської ортодоксії, Григорій IХ створює спеціальну папську комісію. Комісія ця функціонувала із квітня 1231 по 1237 рік. Незважаючи на семирічну діяльність, вона не виправдала надій, що покладали на неї. Історія комісії переконала римську курію, що світське духівництво не в змозі впорається з вищевказаним завданням. У цій ситуації пристосування аристотелизма до потреб церкви було вирішено довірити вченим з ордена доминиканцев. І тут на сцену виходить Фома Аквінський, що виявився здатним пристосувати аристотелизм до потреб теології

Розвинене наприкінці XII і в XIII сторіччі в країнах Західної Європи інтелектуальний рух спричинило ріст тенденцій до відділення науки від теології, розуму від віри. У результаті тривалих суперечок, що ведуться між окремими мислителями й церквою, викристалізувалося кілька крапок зору на те, як вирішити проблему відносини віри й розуму:

1. Раціоналістична точка зору. Прихильники її вимагали піддати догмати віри оцінці розуму як вищого критерію істини або омани

2. Точка зору двоїстої істини, висунута захисниками теорії двох істин - теологічної й наукової

3. Точка зору предметного розмежування. Її прихильники розмежовували теологію й науку по їхніх предметах і метам

4. Точка зору повного заперечення цінності науки

В умовах, коли усе більш широко пробуджувався інтерес до науки й філософії, не можна було як і раніше підтримувати повне заперечення цінності раціонального знання, необхідно було шукати інші, більше тонкі способи рішення питання про відношення теології й науки. Це було нелегкою справою, тому що мова йшла про вироблення такого методу, що, не проповідуючи повної зневаги до знання, одночасно був би в стані підкорити раціональне мислення догматам одкровення, тобто зберегти примат віри над розумом. Це завдання здійснює Фома, опираючись на католицьке тлумачення аристотелевской концепції науки

Католицькі історики філософії майже повсюдно переконані, що Фома Аквінський автономизировал науку, перетворивши її в область зовсім незалежну від теології. Щоб показати необґрунтованість цих тверджень, згадаємо аристотелевскую концепцію науки, інтерпретовану Фомою Аквінським під кутом зору теології

Існують чотири поняття, що є разом з тим щаблями науки : досвід, мистецтво, знання, мудрість

Досвід (empeiria), як перший щабель науки, заснований на збереженні в пам’яті окремих одиничних фактів і імпульсів, одержуваних з матеріальної дійсності, які створюють “досвідчений” матеріал. Хоча досвід, або сукупність утриманих у пам’яті почуттєвих даних, є основою всякого знання, але він недостатній, тому що доставляє нам відомості лише про одиничні факти і явища, що не представляє ще знання. Роль досвіду, що розуміється таким чином, полягає в тім, що він є основою подальших узагальнень

Отже, на ньому не можна зупинятися, необхідно піднятися на наступну, більше високий щабель пізнання, до tecnhй - мистецтва, або вмінню. У нього включається насамперед усяке ремесло, усяка імітація. Tecnhй - це результат певних початкових узагальнень, зроблених на основі наявності й повторення деяких явищ у подібні ситуаціях

На tecnhй ґрунтується третій етап пізнання - epistemй, або справжнє знання. Epistemй неможливо без попереднього етапу, тобто tecnhй, а тим самим і без empeiria. Людина, що володіє epistemй, не тільки знає, чому відбувається так, а не інакше, але разом з тим уміє передати це іншим, а отже здатно навчати

Вищим рівнем пізнання є sophia, т.e.мудрость або “перша філософія”. Вона узагальнює знання трьох попередніх етапів і має своїм предметом причини, вищі основи буття, існування й діяльності. Вона вивчає проблеми руху, матерії, субстанції, доцільності, а так само їхній прояв в одиничні речах

У тлумаченні Фоми аристотелевская sophia як наука про першооснови матеріального буття втрачає свій природний, світський характер, піддавшись повної теологизации. Аквинат відриває, ізолює її від її генеалогічного древа, тобто від empeiria, tecnhй, epistemй. У його інтерпретації вона перетворюється в “мудрість (sapientia)” саму в собі, стає вченням про “першу причину”, незалежним від усякого іншого знання. Її основною ідеєю є не пізнання дійсності й керуючих нею законів, а пізнання абсолютного буття, виявлення в ньому слідів Бога. Аристотелевское поняття sophia Фома практично ототожнює з теологією. У результаті людське прагнення до пізнання виявляється перенесеним із земної, об’єктивної реальності в надприродний, ірраціональний мир. Споглядання Бога замість пізнання головних основ об’єктивної дійсності - от сутність тлумачення Фомою аристотелевского поняття науки стосовно до потреб церкви

Аквинат відокремлює теологію від науки в гносеологічному змісті, тобто вважає, що теологія черпає свої істини не з філософії, не із приватних дисциплін, а винятково з одкровення

Але на цьому Фома не міг зупинитися, тому що це лише підкреслювало “перевагу” теології і її незалежність від інших наук, але вона не вирішувала самої істотної для того часу завдання, що стояла перед римською курією, а саме необхідності підкорити теології науковий плин, що розвивається

Відповідно до цих вимог Фома виробляє наступні теоретичні принципи, дотепер визначальну генеральну лінію церкви по питанню про відношення теології й науки

1. Філософія й приватні науки виконують стосовно теології пропедевтичні, службові функції. Теологія, щоправда, не черпає з філософії й приватних дисциплін ніяких положень - вони втримуються в одкровенні , - але використовує їх з метою кращого розуміння й більше глибокого роз’яснення істин одкровення. Використання їх, на думку Фоми, не є свідченням несамодостатності або слабості теології, а навпроти, випливає з убогості людського розуму. Раціональне знання опосредственним і вторинним образом полегшує розуміння відомих догматів віри, наближає до пізнання “першопричини” вселеної, тобто Бога

2. Істини теології мають своїм джерелом одкровення, істини науки - почуттєвий досвід і розум. Фома затверджує, що з погляду способу одержання істини знання можна розділити на два види: знання, відкриті природним світлом розуму, наприклад арифметика й геометрія, і знання, що черпають свої основи з одкровення

Pages: 1 2

Збережи - » Томізм і неотомізм . З'явився готовий твір.