Життя навчило Таню, що люди зовсім не ті, за кого себе видають. А у світлі тим більше! І почуття, і люди - всі тут не сьогодення, а мниме, гадане. Адже й сама вона тільки зовні оточена блиском і сяйвом, а насправді - самотня. У холодних порожніх петербурзьких кімнатах вона мріє про село, де залишилася полиця з улюбленими книгами, де залишився старий дикий сад, де похований улюблена нянька. Але вона прекрасно розуміє, що все це залишилося в молодості. Вибір зроблений, і жити має бути відповідно йому.

А щастя було так можливо,

Так близько!.. Але доля моя

Уж вирішений.

В Онєгіна також був вибір. І він один раз уже прийняв рішення. “Двічі в одну воду не ввійдеш”, - говорить древня мудрість. І Тетяна призиває його не бути рабом страсті. Вона малює йому справжню картину ситуації, що створилася, волає до його шляхетності.

Я знаю, у вашім серці є

И гордість і пряма честь.

И життя доводить, що Тетяна права. Що очікувало б її, согла-, сись вона на зв’язок з Євгенієм? Розрив із чоловіком, його ганьба, невизначеність її власного положення й повна залежність від Онєгіна. Чи довго вони могли б бути щасливі? Відповідь, мабуть, можна знайти в Лева Толстого. Його героїня Ганна Каренина кинула все заради улюбленого Вронского. Але життя її незабаром закінчилася трагічно. Закони світського суспільства накладали дуже тверду схему поводження на ті, хто до нього належав.

Пушкін і сам став жертвою тих відносин, що панували у світлі. Йому довелося віддати життя, щоб захистити свою честь і честь своєї дружини. Стає ясно, чому так близька й зрозуміла Пушкіну його Тетяна! У самому кінці роману поет зізнається:

Промчалося багато, багато днів

З тих пор, як юна Тетяна

И с їй Онєгін у неясному сні

Явилися вперше мені -

И далечінь вільного роману

Я крізь магічний кристал

Ще не ясно розрізняв.

Неясність, про яку говорить Пушкін, - у самій природі творчості. Поет і його добуток залежать від того, як зложиться далі життя, що продиктує вона. Гірким рисується зміст і урок усього роману. У героях його немає нічого героїчного. Вони зовсім не зразки для наслідування, вони вихоплені поетом із самого життя. Почуття реального життя, почуття історії стало головним у пізній творчості Олександра Сергійовича Пушкіна. Це почуття й було тим “магічним кристалом”, що дався Пушкіну в руки, як нікому іншому

Pages: 1 2