Роман А. С. Пушкіна «Євгеній Онєгін» - найбільший добуток, не

Имеющее аналогій по жанрі в російській літературі. Це не просто роман, а

Роман у віршах, як писав Пушкін, - «диявольська різниця». Роман «Євгеній

Онєгін» є реалістичним, історичним, суспільно-побутовим романом,

Де Пушкін зобразив російське життя з небувало широким, справді

Історичним розмахом. У його романі злилися два початки - ліричне й

Епічне. Епічним є сюжет добутку, а ліричним - авторське

Відношення до сюжету, персонажам, читачеві, що висловлюється в

Численних ліричних відступах.

У романі автор прагне до об’єктивного зображення життя

Сучасного йому суспільства, що ми й бачимо в епічній частині добутку -

Сюжеті.

Герої роману немов «добрі приятелі» його творця: «Я так люблю

Тетяну милу мою», «З ним подружився я в той час…», «Мій бедный

Ленский…» Ліричні відступи розширюють тимчасові рамки сюжетного

Дії в романі, підключаючи до нього минуле.

Голос автора звучить у численних ліричних відступах, в

Яким він, відволікаючись від дії, розповідає про себе, ділиться своїми

Поглядами на культуру, літературу, мову. Ліричні відступи

Представляють автора як героя власного роману й відтворять його

Біографію. У поетичних рядках оживають спогаду поета про дні, коли в

Садах ліцею «він безтурботно розцвітав» і до нього стала «бути Муза», про

Змушеному вигнанні - « чиприйде година моєї волі?»

З автором як персонажем роману зв’язане згадування його друзів і

Знайомих: Каверіна, Дельвига, Чаадаєва, Державіна, сумні й світлі

Слова про прожиті дні й збіглих друзів: «Інших вуж ні, а ті далече…» В

Міркуваннях про життя, її швидкоплинності, про час поета відвідують

Філософські думки, з якими він ділиться зі своїми читачами на сторінках

Романа:

Ужель мені незабаром тридцять років…

Але смутно думати, що дарма

Була нам молодість дана.

Бути може, у Леті не потоне

Строфа, що складається мною;

Бути може (утішна надія!),

Укаже майбутній невіглас

На мій прославлений портрет

И мовить: те-те був Поет!

Поета турбує доля його утвору, і він, постійно звертаючись до

Читачеві й представивши йому «збори строкатих глав», розповідає зі сторінок

Свого роману, як він над ним працює:

Я скінчив перший розділ;

Переглянув все це строго:

Протиріч дуже багато,

Але їх виправити не хочу.

Пора мені зробитися розумній,

У справах і в складі поправлятися,

И цей п’ятий зошит

Від відступів очищати. Тематика ліричних відступів в «Євгенію Онєгіні» досить

Різноманітна. Ми довідаємося про те, як виховувалася й проводила час світська

Молодь, думка автора про бали, моду, їжу, побуті «золотий» дворянської

Молоді. Це й тема любові: «Чим менше жінку ми любимо, тим легше

Подобаємося ми їй», і тема театру, де йшли балети Дидло й танцювала Істоміна,

И опис побуту помісного дворянства, що сходить до усного народного

Творчості, - сон Тетяни, що нагадує російську казку, гадання.

Зупиняючись на описі побуту помісного дворянства, зокрема

Сім’ї Ларіних, що живе в селі, автор говорить:

Вони зберігали в житті мирної

Звички милої старовини.

Вона езжала по роботах,

Солила на зиму гриби,

Вела витрати, голила чола…

Важливими для розвитку дії є численні пейзажні

Замальовки. Перед читачем проходять усе пори року: літо із сумним

Шумом, з його лугами й нивами золотими, осінь, коли лісу оголювалися, зима,

Коли «тріскотять морози», весна:

Посмішкою ясною природа

Крізь сон зустрічає ранок року;

…і соловей

Уж співав у безмовності ночей.

Уперше в російській літературі перед нами з’являється сільський пейзаж

Среднерусской смуги. Природа допомагає розкриттю характеру героїв, іноді

Пейзаж описується через їхнє сприйняття:

У вікно побачила Тетяна

Поутру побілілий двір.

Ще одна тема ліричних відступів має важливе значення в романі -

Це екскурс у російську історію. Розширюють історичні рамки роману рядка про

Москві й Вітчизняній війні 1812 року:

Москва… як багато в цьому звуці

Для серця російського злилося!

Як багато в ньому відгукнулося!

Дарма чекав Наполеон,

Останнім щастям упоєний,

Москви уклінної

Із ключами старого Кремля;

Ні, не пішла Москва моя

До нього з винної головою.

Роман «Євгеній Онєгін» - глибоко ліричний добуток. Це роман-

Щоденник, з якого ми довідаємося про Пушкіна не менше, ніж про його героїв, і

Голос автора не заважає, а сприяє розкриттю образів з реалістичної

Широтою й правдою. Відтворивши цілую історичну епоху й зв’язавши епічне й

Ліричне в єдине ціле, роман з’явився (як і задумував автор) «плодом розуму

Холодних спостережень і серця сумних замет».

Збережи - » Тематика ліричних відступів у романі «Євгеній Онєгін» - Твір по добутку А. С. Пушкіна “Євгеній Онєгін” . З'явився готовий твір.