Злочин і покарання Родіона Раскольникова в однойменному романі Ф. М. Достоєвського | Довідник школяра – кращі шкільні уроки по всім предметам

Злочин і покарання Родіона Раскольникова в однойменному романі Ф. М. Достоєвського

Роман Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” уважається одним з найбільше “проблемних” добутків світової художньої літератури й характеризується особливою актуальністю. Роман був написаний наприкінці 60-х рр. XIX в. і відбив безвихідність у житті багатьох людей, розкрив моральні пороки суспільства, викликавши запеклі суперечки, які тривають і донині. Добуток побачив світло в роки найглибших суспільних протиріч, викликаних незавершеністю ліберальних реформ, різанням ламанням старого способу життя, падінням моральності й моралі. Головний герой роману - Родіон Розкольників - бідний студент Петербурзького університету

У розумі Раскольникова народжується ідея розподілу людей на “звичайних” і “незвичайних”. “Незвичайні” люди, уважає Розкольників, - це великі особистості, творці історії, які не зупиняються ні перед чим заради ідеї. Достоєвський виявляється пророком, тому що теорія Раскольникова багато в чому перегукується з теорією богочеловека Ницше, що виникла &copy A L L S o c h. r u уже на рубежі сторіч. Отже, ми вже не маємо права назвати Раскольникова психічно хворим людиною, і ідея його не випадкова, а закономірна й відповідає віянням часу

Достоєвський говорить про те, що подібного роду ідеї можуть народитися тільки в “нездоровому” суспільстві. У романі саме середовище, спосіб життя людей стають причиною народження цієї жахливої теорії. Петербург рівняється Достоєвським з будинком без кватирок: усі загрузли в розпусті, вульгарності, середовище невблаганно затягує людей, робить їх або нелюдяно жорстокими, або зовсім неспроможними, у будь-який момент готовими зробити самогубство

Одержимий страшною ідеєю, Розкольників вирішує перевірити свою теорію на самому собі, для чого й замишляє вбивство старухи-процентщицы. Однак Розкольників не враховує той факт, що в кожної людини є душа, моральний стрижень, моральні підвалини, які в будь-який момент можуть “повстати” проти розумових висновків і рішень. На початку роману “живу”, щирому, опірному злу душу Раскольникова придушує холодною, одержимий ідеєю розум, але наприкінці його духовний початок знову “здобуває перемогу”.

Переступивши чортові, герой повстає проти себе. Вчинивши злочин, він порушує зв’язок між собою й оточуючими людьми. Йому здається, що всі його підозрюють, намагаються вивести його на “чисту воду”. Розкольників прагне бути добріше, відвертіше з людьми, але останні його не розуміють, тим самим відштовхуючи його. Усередині Раскольникова бушує боротьба між розумом і серцем, що породжує своєрідну щиросердечну хворобу. Розповідаючи про роздирання Родіона Раскольникова, Достоєвський викладає читачам свою концепцію “почвенничества”, розвиває “християнську” ідею, відповідно до якої кожна людина повинен жити по велінню своєї душі

Тільки двадцять відсотків у людині розуму, інше - душу, уважає письменник. У жодному разі не можна вступати в конфлікт із самим собою, переступати чортові моральності. Достоєвський уважає, що потрібно жити по вічних християнських законах, вірячи в Бога, дотримуючи заповіді. Ці ідеї Достоєвський втілив у героїні свого роману - Сонечке Мармеладовой.

Саме віра допомагає дівчині вижити в жахливих умовах. Жертвуючи собою, вона рятує від голодної смерті свою сім’ю, іде на панель, забувши про сором. По-моєму, Сонечка - це ідеальна героїня роману, що втілила в собі любов до всього людства, вона - символ найбільшого страждання, найглибшої віри й истинной непорочності

Розкольників шукає в Сонечке спільницю по злочині, а вона в ньому - союзника по покаранню. Тільки Сонечка по-справжньому розуміє Раскольникова, допомагає йому розібратися в собі й у навколишніх, тільки їй він розповідає про свій страшний учинок. Можна навіть сказати, що саме Сонечка рятує Раскольникова, переконавши його зізнатися у вчиненому. Адже юридичне покарання - це тільки формальність

Набагато глибше й сильніше щиросердечні борошна людини, що совершили злочин. У цьому-те й складається трагедія Раскольникова, його покарання. Незважаючи на всю тяжкість і похмурість оповідання, роман закінчується досить оптимістично. На каторзі починається духовне відродження Раскольникова. Він визнає порочність своєї ідеї, перед ним відкривається дорога у світле майбутнє

Розкольників знову знаходить сенс життя. Роман Достоєвського “Злочин і покарання” показує моральні й психологічні шукання героїв, доводить актуальність і життєвість християнських норм. Роман говорить про необхідність повноцінного морального життя. Глибокий психологізм і філософська спрямованість добутку роблять його незвичайно актуальним у наше “неясне” час, указуючи шлях до відродження духовних традицій суспільства

Збережи - » Злочин і покарання Родіона Раскольникова в однойменному романі Ф. М. Достоєвського . З'явився готовий твір.

Злочин і покарання Родіона Раскольникова в однойменному романі Ф. М. Достоєвського





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.