Василь Семенович Стефаник - неперевершений майстер соціально-психологічної новели. Л їм ям В. Стефаника в українську прозу входить така манера письма, яка характеризувалася пошуками в передачі наЙтонших, найскладніших почуттів душі людини. Письменник художньо осмислював певні сторони психіки людини, з різних точок зору говорив кількома голосами від себе, від імені інших персонажів твору. Новеліст майстерно передає переживання особистості через експресивність мовлення. Тому В. Стефаника називають експресіоністом у мистецтві слова.

Біографічні відомості

14 травня 1871 р. - народився Василь Семенович Стефаник в с. Русів (тепер Снятинсь-кого району Івано-Франківської області).

Навчався три роки в рідному селі, три роки - у Снятині.

З 1883 р. - навчався в Коломийській гімназії, відкрив в рідному селі читальню, організував вшанування пам’яті Т. Шевченка, входив до таємного гуртка гімназистів, брав участь У Громадському радикальному русі, публікував статті у львівському журналі «Народ». За активну діяльність Стефаника було виключено з гімназії.

Навчання продовжив у Дрогобицькій гімназії, де познайомився з І. Франком.

З 1892 р. навчався на медичному факультеті Краківського університету. У цей період починає писати.

З 1897 р. новели Стефаника з’являються в чернівецькій газеті «Праця», львівському журналі «Літературно-науковий вісник».

1899 р. збірка новел «Синя книжечка».

1900 р, «Камінний хрест».

1901 р. «Дорога»,

1904 р. одружився, жив у с. Стецевій поблизу Русова, займався хліборобством. Стефаника обрали депутатом віденського парламенту.

1910 р. - разом з дружиною і трьома синами переїхав до рідного села.

1914 р. - смерть дружини, початок війни дають новий поштовх для творчості (новели «Діточа пригода», «Вона - земля», «Марія», «Сини» відбивають трагічне лихоліття, гострі проблеми національної долі українського народу).

1926 р. збірка «Земля», до якої увійшли новели, написані після 1914 р.

1926 1927 рр. у Києві та Львові відзначають 30-річчя літературної діяльності В. Стефаника.

В останні роки життя часто хворів.

7 грудня 1936 р. В. Стефаник помер. Огляд творчості

Василь Стефаник казав, що у своїх новелах він показав радісне життя рідного народу, страшне» В Ньому, передав свої болі, «горіючи, і кров зі сльозами мішалася».

«Новина»

Новела увійшла до збірки творів «Синя книжечка» (1899) і стала одним з найхарактерніших зразків української соціально-психологічної новели саме стефаниківського типу, Визначальні риси твору: драматична загостреність конфлікту, психологізм у розкритті внутрішнього світу людини, лірична схвильованість, акцентування характерної деталі, надзвичайна стислість зображення; особливістю композиції є порушецня усталених форм побудови твору (починається із розв’язки); побудована на основі реальних подій, що сталися в одному українському селі.

Тема - убивство батьком-удівцем своєї дитини через відсутність змоги прогодувати її.

Персонажі новели: Гриць Летючий, його малолітні доньки - Гандзя й Доця.

Зміст: На початку твору автор ставить читача перед фактом, що Гриць Летючий утопив

свою меншу малолітню доньку Доцю в річці Прут. Далі письменник головну увагу зосере

джує на психологічному вмотивуванні дій Гриця. Сюжет новели оснований на показі тих змін,

що відбуваються в психиці селянина. Герой твору страждав два роки, не міг як слід доглянути

за малолітніми дітьми, і ніхто не допомагав йому в біді, сім’я жила в голоді й холоді.

«Камінний Хрест»

За жанровими ознаками - Оповідання, але за аналогією до багатьох інших творів письменника його вважають новелою.

Історія написання: Написано під враженнями від масової еміграції галицького селянства за кордон.

Ідейно-художній зміст

Письменник вказував на причини еміграції, зумовленої соціальною несправедливістю, неосвіченістю безправних селян.

Тема: Прощання Івана Дідуха Із сусідами у зв’язку з його виїздом до Америки. Письменник уважно досліджує суспільні процеси, які змусили хлібороба залишити рідну землю.

Композиція

Експозиція - перший розділ, що знайомить читача з долею Івана Дідуха (працював виснажливо на кам’янистому горбі, що дістався у спадщину; героя прозвали Іваном Переламаним через те. що праця зігнула його в дугу).

// - VII Розділи - епізоди сповіді героя перед сусідами за своє життя. Усі монологи Івана (як засіб індивідуалізації персонажа) обертаються навколо образу горба, на якому встановив на пам’ять землякам камінний хрест з вибитими іменами.

Образ камінного хреста Символ страдницької долі селянина, який усе життя гірко працював на землі і все одно змушений її залишати, бо вона не спроможна його прогодувати.

«Марія» (1916)

Новела присвячена світлій пам’яті Івана Франка. У ній роздуми В. Стефаника про долю народу, його складні шляхи до визволення з-під колоніального гніту. У творі виведено образ селянки, трьох синів якої забрала світова війна, що впродовж кількох років несла смерть мирному населенню Галичини.

У новелі увага приділяється зображенню психологічних переживань матері з приводу вчинків, ставлення до подій (коли йшлося про найсвятіше - Україну, мати вмовляла синів залишитися з нею; героїня осмислює, що вона цим образила дітей). Стефаник передає відчуття патріотичного піднесення галицької молоді, процес становлення національної самосвідомості матері-селянки.

«Сини (1922)

У новелі передано горе старого батька Максима, який благословив обох своїх синів на боротьбу за ідеали України і втратив їх назавжди.

Письменник передає переживання героя через спогади тих днів, коли сини йшли воювати. Батько звертався до старшого сина Андрія; «Сину, та є ще в мене менший від тебе, Іван, бери і єго на це діло; він дужий, най вас обох закопаю у ту нашу землю, аби воріг з цего коріня її не віторгав у свій бік»,

Автор акцентує увагу на громадянському подвигу саможертовності батька, який втратив і дружину, і обох своїх синів.

Збережи - » Тема «Новина». Василь Стефаник (1871 - 1936) . З'явився готовий твір.