Вигаданий острів Пьяноса в Середземне море, придумана авторською фантазією база ВВС США. Цілком реальна друга світова війна. Втім, у кожного із численних персонажів цієї великої літературної фрески є своя власна війна, заради перемоги в якій вони не жалують ні сил, ні життя, причому дехто - чужого життя

Капітан ВВС Иоссариан до пори до часу «нормально воював», хоча в контексті роману це сполучення виглядає абсурдним. Він був готовий виконати покладену у ВВС США норму у двадцять п’ять бойових вильотів і відправитися додому. Однак полковник Кошкарт, що мріє прославитися за всяку ціну, раз у раз патріотично підвищує кількість необхідних вильотів, і до бажаного повернення Иоссариану, як до міражу,

Властиво, з деяких пор Иоссариан став воювати усе гірше й гірше. Піднімаючись у повітря, воно ставить перед собою єдину мету - повернутися живим, і йому зовсім однаково, куди впадуть скинуті їм бомби - на ворожий об’єкт або вморе.

Зате доблесно борються начальники, готові проводити самі сміливі операції, як тільки ризикувати життям будуть їхні підлеглі. Вони проявляють героїчну зневагу небезпеками, що випадають на частку інших. Їм нічого не варто разбомбить італійське гірське сільце, навіть не попередивши мирних жителів. Не страшно, що будуть людські жертви, зате створиться відмінний затор для ворожої техніки. Вони запекло воюють один з одним за місце під сонцем. Так, генерал Долбинг виношує плани розгрому підступного ворога, якимось є інший американський генерал Дридл. Заради генеральських погонів нещадно експлуатує своїх льотчиків Кошкарт. Мріє стати генералом і екс-рядовий першого класу Уинтергрин, і його мрії небезпідставні. Він писар у канцелярії бази, і від того, як і куди він направить черговий папір, залежить дуже многое.

Втім, щирий вершитель доль на острові - лейтенант Мило Миндербиндер. Цей постачальник створює синдикат, членами якого повідомляє всіх льотчиків, хоча й не квапиться ділитися прибутками. Одержавши у своє користування бойові літаки, він купує й перепродує фініки, бавовну, телятину, оливки. Часом йому доводиться залучати для перевезень і літаки люфтваффе, терпляче роз’ясняючи начальству, що німці в цьому випадку не супротивники, а партнери. Твердо намірившись поставити війну на комерційну основу, він одержує гроші від американців, щоб разбомбить контрольований німцями міст, а від німців - солідний куш за те, що зобов’язується охороняти цей важливий об’єкт. Окрилений успіхом, він підряджається разбомбить аеродром своєї ж бази на Пьяносе й неухильно виконує всі пункти контракту: американці бомблять американців

Лейтенант Шайскопф, на відміну від великого комбінатора Мило, міркує туго, зате він великий майстер у галузі оглядів і парадів. Це дозволяє йому зробити запаморочливу кар’єру: з лейтенанта в лічені місяці він перетворюється вгенерала.

Абсурд, фантасмагорія в порядку речей на Пьяносе, і ті, хто зберіг у собі щось людське, гинуть один за іншим. Зате відмінно почувають себе військові бюрократи й омашинившиеся льотчики - вони воістину й у вогні не горять і у воді не тонуть

Жахнувшись розгулу божевілля й повального захвату війною, Иоссариан доходить висновку: якщо він не подбає про себе сам, те його пісенька незабаром буде проспівана. «Жити або не жити - от було питання», читаємо в романі, і герой однозначно відмінюється на користь того, щоб жити. Він метається між військовою базою й госпіталем, симулюючи різні хвороби й здобуваючи любовні перемоги над медсестрами. Сюжет рухається колами, і центральним епізодом стає загибель товариша Иоссариана Снегги, буквально роздертого осколками під час чергового бойового вильоту, після чого Иоссариан і оголосив «війну війні».

Цей епізод відтворюється знову й знову, немов нав’язливий кошмар, обростаючи додатковими й моторошними подробицями. Після загибелі Снегги Иоссариан знімає військову форму - на ній кров друга, яку можна, напевно, відіпрати, але не можна викинути з пам’яті, - і виконується рішучості ніколи надалі не надягати неї. Він буде розгулювати по військовій базі в чому мати народила й у такому виді одержить із рук безпристрасного начальства медаль за відвагу. Він буде пересуватися задом наперед і з револьвером у руці, повторюючи, що все що відбувається - вся друга світова! - є диявольська змова з метою знищити саме його. Иоссариана порахують психом, але він не має нічого проти. Так навіть краще. Раз він несповна розуму, його зобов’язані списати. Але начальники не такі вуж ідіоти, якими здаються. Иоссариан довідається про існування Виправлення-22, що у викладі полкового лікаря Дейники говорить: «Усякий, хто хоче ухилитися від бойового завдання, нормальний і, отже, придатний до стройового».

Не раз протягом оповідання виникає в різних формулюваннях це загадкове Виправлення-22, повноправна героїня роману. Виправлення-22 не існує на папері, але від того не менш діюча, і відповідно до неї, ті, у кого в руках влада, вільні робити все, що їм заманеться з тими, хто такою владою не наділені. Ставити під сумнів реальність Виправлення - значить викликати на себе підозри в неблагонадійності. У неї покладено вірити і їй підкорятися

Чесні простаки Нейтли, Клевинджер, майор Дэнби переконують Иоссариана, що він не правий у своєму бажанні укласти сепаратний мир і вибути з участі у війні. Але Иоссариан тепер уже твердо переконаний, що йде війна не з нацизмом, але за успіх начальників, і тому, хто в простоті своєї піддається на порожні слова про патріотичний борг, загрожує перспектива загинути або перетворитися в «солдата в білому», обрубок без рук, без ніг, утиканий трубками й катетерами, що двічі з’явився в госпіталі у вигляді своєрідного пам’ятника Невідомому солдатові

Поки Иоссариан лякає начальство своїми ескападами й віддається п’яним-еротичним загулам, його товариш Орр спокійно й методично готується зробити задумане. На диво навколишніх, його літак увесь час терпить аварії, дивно, що саме Орр - майстер на всі руки. Але ці аварії - не результат помилок льотчика й не наслідок несприятливого збігу обставин. Це відпрацьовування пілотом плану дезертирства. У черговий раз зазнавши аварії, Орр пропадає без звістки для того, щоб незабаром з’явитися в нейтральній Швеції, куди він, по слухах, доплив на надувному човнику аж із Середземного моря. Цей подвиг вселяє надію в серця тих, хто, як і Иосарриан, страждає від примх начальства, і вселяє в них нові сили для опору

Втім, примхлива фортуна раптом посміхається Иоссариану. Його закляті вороги, полковник Кошкарт і підполковник Корн, раптово поміняють гнів на милість і готові відпустити Иоссариана додому. На їхню думку, він погано впливає на льотчиків у полицю, і, якщо він забереться, це тільки буде на користь усім. Втім, за свою чуйність вони вимагають саму малість. Як говорить Корн: «Треба полюбити нас, воспилать до нас дружніми почуттями. Добре озиватися про нас, поки ви тут і потім у Штатах». Коротше, начальники Иоссариану пропонують стати «одним з нас». Якщо ж він відмовиться, його очікує трибунал - компромат зібраний рясний. Иоссариан недовго міркує й погоджується

Але отут його очікує неприємність. Подруга його загиблого друга дев’ятнадцятирічного Не Тли, італійська повія, що той марне намагався відучити від її невартого ремесла, раптом побачила в Иоссариане осередок тих темних сил, що стали причиною загибелі її романтичного поклонника. Вона переслідує Иоссариана з ножем і, після того як він укладає угоду з Кошкартом і Корном, наносить йому поранення, отчого він знову попадає в госпіталь, і вперше по поважній причині

Коли Иоссариан приходить у себе, то довідається дві речі. По-перше, рана в нього дріб’язкова й життя поза небезпекою, по-друге, у пропагандистських цілях по базі поширюється слух, що він постраждав, перепинивши дорогу нацистському вбивці, що одержав завдання вбити й Кошкарта, і Корну. Иоссариану стає соромно своєї слабості, і він намагається розірвати угоду. На це йому повідомляють, що в такому випадку його віддадуть під трибунал, тому що поряд з рапортом про те, що Иоссариана вдарив ножем нацистський диверсант, є й другий рапорт, відповідно до якого його «пирнула безневинна дівиця, що він намагався втягнути в незаконні операції на чорному ринку, саботаж і продаж німцям наших військових таємниць».

Pages: 1 2