Коли Будда 2500 років тому виявив просвітління й цим показав, що можливо звільнитися від невідання, він дав своїм послідовникам у руки ключ до вищого й надійного щастя. Це щастя містить у собі звільнення від всіх страждань обумовленого існування, доконане знання природи всіх явищ, а також необмежену можливість допомагати іншим на шляху до звільнення й просвітління. Будда три рази повертав Колесо Дхарми, що означає, що він дав три більших цикли навчань, які відповідали різним здатностям учнів і показували їм шлях на щастя. З тих пор у розпорядженні його послідовників є методи, що дозволяють досягати такого ж стану доконаного просвітління як Будда

Протягом життя, у різних життєвих ситуаціях через слова, символи або просто своїм власним прикладом, Будда давав своїм учням посібник з наступних кроків на шляху до звільнення й просвітління. Тому що його учнями були люди різних здатностей і менталітету, від зовсім простих до королів, від новачків до архатов і високих бодхисаттв, а так само практикуючі, що вже перебувають на високих щаблях, виник безперервний шлях, що однозначно приводив до мети использующего методи. Усього говорять про 84000 різних навчань, які діють як протиотрути проти відповідного числа всіляких завіс і перешкод. Навчання Будди можна зрівняти з гігантською аптекою, де є ліки проти кожної хвороби

Із часів Будди в його послідовників є ті частини всієї повноти навчань, які відповідають їхнім можливостям, що дозволяє робити подальші кроки в розвитку. Тому протягом 2500-літньої історії Буддизму виникли різні традиції. Ці традиції поширилися з Індії по всіх азіатських країнах і культурам і звідти вже по інших частинах світла. Центри різних буддійських традицій є по всьому миру

Загальна кількість буддистів по більшості відомостей рівняється десь 400 мільйонам. Сюди підходять ще ті багато хто, які по різних причинах не можуть офіційно назвати себе буддистами. Так, лише в комуністичному Китаї близько 150 мільйонів буддистів, які по існуючих обставинах навряд чи можуть відкрито практикуватися

Ця кількість постійно росте. Насамперед на Заході в останні роки підвищується інтерес до Буддизму. Але, незважаючи на те, що потік інформації через засоби масової інформації надзвичайно збільшився, досить важко одержати подання про весь Буддизм, що за більш ніж 2500 років існування розвив крайню багатогранність. Найбільш проста модель одержання подання про всі традиції - орієнтуватися на три повороти Колеса Дхарми. Так можна довідатися, як стало можливо, що з декількох практичних рад, які Будда дав своїм прямим учням, з’явилася світова релігія Буддизм

Три повороти Колеса Дхарми

Зміст трьох поворотів Колеса Дхарми в коротенько наступне: у першому повороті Будда пояснював Чотири Шляхетні Істини, які, з одного боку, ясно показують нашу ситуацію в круговороті існування й причини цього, і, з іншого боку, пояснюють також і звільнення від страждань і труднощів і причини для цього. У другому повороті колеса Дхарми він показав далі, що природа всіх речей порожня від дійсного, незалежного існування. Тут він учив найвищій істині - Праджняпарамите. І в третьому повороті, Будда дав вчення про властивим всім істотам Будда-Природі, що вже наділена всіма доконаними якостями просвітління

Якщо ми подивимося на ці три повороти Колеса Дхарми з погляду різних традицій Буддизму, те перший поворот буде основою для традиції Тхеравади, що, у розрізі Великої Колісниці, Махаяни, описується як Мала Колісниця, або Хинаяна. Ця традиція практикується головним чином у південних країнах Буддизму, як, наприклад, Шри Ланка, Бірма, Таїланд, Лаос і Камбоджа. Тут наголос робиться на позитивному зовнішнім поводженні й звільненні від страждань обумовленого існування через усвідомлення відсутності себе вличности.

Другий і третій поворот Колеса Дхарми становлять основу Великої Колісниці - Махаяни. Вона практикувалася в основному в північних країнах Буддизму: Гімалайських - Тибеті, Лхадаке, Непалі, Сиккиме, Бутані, а також у Монголії, Китаї, Японії, В’єтнамі, Тайваневі, Кореї й т.д. Назва Махаяна ставиться до великого настрою цієї Колісниці, бажанню досягти стану Будди для того, щоб звільнити всіх істот від страждання. У рамках Махаяни існує подальший поділ на Колісницю Сутри й Колісницю Тантри. Спрощено можна сказати, що другий поворот Колеса Дхарми в основному утворить Колісницю Сутри, що також є основною практикою більшості країн Махаяни. Колісницю Сутри називають також Колісницею Причини, тому що тут створюються причини для просвітління. Усвідомлення пустотности або відсутності самости всіх явищ здійснюється за допомогою ретельного дослідження речей і через практику відповідної медитації

Третій же поворот Колеса Дхарми є найважливішою основою для Колісниці Тантри, що у своїй повній формі практикується сьогодні лише в Тибетському Буддизмі. У деяких інших традиціях, як наприклад, у більшості подшкол Чань-Буддизмів у Китаї й Дзен-Буддизму в Японії, передаються окремі аспекти Колісниці Тантри. Інші назви буддійської Тантри, наприклад, такі: Таємна Мантраяна й Ваджраяна або Алмазний Шлях. Її називають також Колісницею Плода, тому що в ній учень ототожнюється безпосередньо із плодом - доконаним станом Будди. У Тантрах Будда вчив, що найвищі якості просвітління уже зараз є в розумі, і потрібно тільки видалити поверхневі завіси, які втримують нас від переживання Будда-Природи власного розуму

Історичний ракурс

З історичного розвитку Буддизму можна довідатися, як із практики вмісту цих циклів навчань з’явилися відомі нам сьогодні традиції. Хоча сам Будда давав тільки усні навчання, однак, його ранні учні записали ці навчання й передавали їх далі в первісній формі. Великі буддійські майстри склали пізніше подальші праці, у яких роз’ясняли навчання Будди. Наголос робився на справжню й точну передачу навчання. Уже в Індії через сторіччя виникли різні лінії передач, які могли організувати три цикли навчань

Безпосередньо після часу Будди всі рівні навчань не могли відкрито практикуватися. Деякі стали дуже таємними або передавалися дуже малою кількістю людей. У перші 400-500 років після Будди, що, відповідно до більшості джерел, жив з 563 по 479 до н.е., відкрито практикувалася тільки Мала Колісниця. З у цілому 18 подшкол Малої Колісниці лише деякі домоглися визнання, ті що постійно піклувалися про дійсність передачі. Головним чином це були Найстарші (упали: Тхера) у зборах. Звідси й вульгарно назва Тхеравада (букв. Навчання Найстарших Ордена) , що зараз використовується як термін для обох нині існуючих шкіл Малої Колісниці - Стхавиравадини й Сарвастивадини.

Хоча другий період індійського Буддизму, коли стали відомі махаянские навчання Сутри, почався вже другому сторіччі до н.е., але коли перші тексти літератури по Праджняпарамите були віддані гласності, в Індії вже чільним стало християнське літочислення. Це відбулося завдяки двом великим майстрам, передвіщеним Буддою, Нагарджуной і Асангой, які жили в II або V столітті н.е., а також завдяки великому Університету Наланди (біля II в. н.е.) , що більше 1000 років був центром одержання й поширення навчань Махаяни. Взагалі можна приблизно говорити періоді в 500 років, коли навчання другого повороту Колеса Дхарми були в основному впорядковані

Причина того, що більшість традицій північного Буддизму містять ці рівні навчання полягає в тому, що в цей період в Індію прийшли перші перекладачі й переклали тексти на свої мови. Уже в перше сторіччя н.е. почалося поширення Буддизму по Центральній Азії й Китаєві. У третім сторіччі навчання досягли Бірми, Камбоджі, Лаосу, В’єтнаму й Індонезії. В IV і V століттях багато важливих буддійських текстів були перекладені на китайську мову Кумараджей ( 344-413) , Хуи-Юанем (334-416) , і іншими. Приблизно близько 520 р. н.е. у Китай прийшов великий індійський майстер Бодхидхарма й став засновником Чань-Буддизму. Дзен-Буддизм у Японії почався декількома роками пізніше, в 538 р., і в 594 р. він став державною релігією

Pages: 1 2