Тема злочинності актуальна в будь-який час. Злочинність міняється в міру зміни суспільства, але була вона завжди й скрізь і відбивала в собі які-небудь соціальні проблеми суспільства. Злочинність сучасного суспільства знайшла нові якісні риси, однак способи вивчення злочинності й способи реагування на злочинність, на жаль, не змінилися. Внаслідок чого люди виявилися нездатними протистояти злочинності

Процес становлення криміналістики як науки тривав не одне десятиліття й ставив перед собою ціль створення науки, що включала б у себе необхідні елементи інших наук, досвід, накопичений поколіннями, розробку нових ідей, доказ існуючих. Така наука повинна була озброїти знаннями борющихся зі злочинністю. Криміналістика виконала соціальне замовлення на галузь знання, що могла б дати реальну відсіч негативному соціальному явищу злочинності, коли простого досвіду й здорового глузду стало недостатньо для захисту суспільства. Подання про неї мінялося протягом довгого періоду часу, висувалися теорії, ставилися здогади й т. д.

Криміналістичні дослідження, проведені за багато років, а також дослідження предмета, об’єкта, природи, функції науки криміналістики й досягнень інших наук, дозволили заснувати міцну наукову базу для боротьби зі злочинністю кримінально-правовими засобами

Криміналістика досліджує взаємодію матеріальних об’єктів і людей, вивчає соціальні явища в області кримінально - правовий відносин, а також органічну й неорганічну природу, тобто те, що є об’єктом вивчення природна й теоретичних наук. Діяльність по розкриттю й розслідуванню вивчається не тільки криміналістичною наукою, але й, судовою психологією, кримінально - процесуальним правом і т.п. Яке ж місце займає криміналістика у системі інших наук? Які її предмет, завдання?

Перед криміналістикою як навчальною дисципліною також коштує безліч завдань: систематизувати придбаний науковий досвід у систему курсу, що дозволяє одержати необхідні знання й використовувати їх з максимальною віддачею; навчити студентів, слухачів мислити криминалистически й діяти, використовуючи придбані знання, навички й уміння при здійсненні положень відповідних законів і підзаконних актів у рамках тої юридичної спеціальності в правоохоронних органах, у якій має бути працюватися

Криміналістика незамінна дисципліна, для тих, хто в майбутньому збирається стати фахівцем, прокурором, слідчим і т.д. Але її вивчення ускладнюється рядом причин. Вона зобов’язана посприяти оптимальному використанню норм карного й кримінально - процесуального закону, комплексу юридичних і інших наук, застосовуючи свої рекомендації при попередженні, виявленні й розкритті злочинів

Необхідно враховувати відмінності курсу криміналістики як навчальної дисципліни по ряду ознак від криміналістики як науки. Як навчальна дисципліна криміналістика має свої мети, заради яких вона створена, структуру й систему

Традиційна модель криміналістики включає п’ять розділів, у юридичних навчальних центрах вивчається за схемою, що дзеркально відбиває систему даної науки. У цей час традиційний підхід застарів через невідповідність належному рівню розвитку й стану сучасної науки й утворення. Більше доконаної й діючої, у порівнянні із традиційної, уважається двогодинна модель курсу криміналістики, що побудована на основі викладених підходів. Засвоєння криміналістичних знань і їхнє використання на практиці є більше продуктивним. Також дана система розрахована на підготовку професіоналів різних юридичних спеціальностей, оскільки в курс включені матеріали, що зображують схему практичного проходження в карному судочинстві. Отримані знання можуть стати корисними для суддів, прокурорів, експертів, оперативних працівників органів дізнання й інших учасників карного процесу

Дана робота включає введення, висновок і глави. Введення є структурною частиною основного тексту, що вводить у суть розгляду криміналістики як наука й навчальна дисципліна. У ньому обґрунтовується актуальність обраної теми, її значимість, а також визначається коло питань, які будуть освітлені в даній роботі. У главах детально розглядаються питання, які стосуються різних аспектів криміналістичної науки й криміналістичної дисципліни; докладно висвітлюються питання системи, розвитку й місця криміналістичної науки й дисципліни. У висновку підсумуються основні положення роботи, даються пояснення отриманих результатів, оцінюється їхнє значення, даються рекомендації з поліпшення системи викладання. На базі зібраного матеріалу будувалися висновки про розвиток, структуру криміналістичної науки й криміналістичної дисципліни

Використана література, в основному, теоретичного змісти оскільки сама тема роботи вимагає аналізу численних поглядів різних авторів у процесі розвитку криміналістичних ідей. Були використані праці відомих криміналістів: Ароцкера Л. Е., Белкина Р. С., Винберга А. И., Митричева С. П. і інших відомих теоретиків криміналістики, а також інші джерела й нормативні матеріали

З’ясування всіх вище перерахованих питань, відповіді на які дадуть подання об роль і значенні криміналістики як науки й криміналістики як навчальної дисципліни є основною метою роботи

Як усяка самостійна область наукового знання криміналістика має свій предмет, вирішує свої специфічні завдання, за допомогою великого арсеналу методів наукового дослідження. Її розвиток відбувається за певними законами, що представляє собою модифікацію загальних законів розвитку наукового знання: закон безперервності нагромадження наукового знання, закон інтеграції й диференціації наукового знання, закон зв’язку й взаємного впливу науки й практики й т.п.

Поняття криміналістики може бути визначено попереднім дослідженням об’єктів, природи, предмета й функцій науки. Під об’єктом науки розуміється конкретна сфера, об’єкт дійсності; під предметом - певний зріз (частина) об’єкта пізнання. Проблема предмета науки здобуває гостроту тоді, коли той самий об’єкт досліджується різними науками. Якщо об’єкт пізнання вивчає тільки одна наука, то потреби в розмежуванні об’єкта й предмета науки не виникає, досить визначити об’єкт науки

Учені виділяють два види основних об’єктів науки. До першого віднесені злочин, злочинна (кримінальна) діяльність і поводження злочинця. У криміналістичному аспекті (поводження злочинця) - це динамічна система поведінкових актів до, під час і після здійснення злочину, спрямованих на підготовку, здійснення, приховання злочину, використання кримінального результату, сприяння або воспрепятствование розкриттю злочинного діяння або стосовних до різних варіантів деструктивного поводження (доказам поводження), що свідчать про упередженість суб’єкта до злочину

Зсув акценту на дослідження поводження злочинця цілком закономірно, оскільки криміналістична характеристика в сучасному розумінні є синтез інформації про злочинному й некримінальному. Поняття поводження злочинця вбирає в себе обидві сторони поведінкових актів особи, що совершили злочин

Таким чином, криміналістика вивчає поводження злочинця найбільше повно, у всіх варіантах і на всіх етапах поводження, а область знань, іменована криміналістичною характеристикою злочину, пов’язана з дослідженням проблем моделювання поводження злочинця

Від виявлення в повному обсязі об’єктів науки залежить значною мірою адекватне визначення природи науки. Кожна наука, у тому числі й криміналістика, являє собою інформаційну модель пізнаваного об’єкта. Ідентичні по суті науки разом з тим розрізняються по природі. У структурі наукової діяльності специфіка вбачається в об’єктах пізнання й, отже, у використовуваних методах. Виходить, об’єкти й методи пізнання визначають природу тої або іншої науки. Фундаментальний розподіл наук на три класи проведено по об’єкті пізнання (природні, технічні й соціальні).

Криміналістика займає особливе місце в системі наук, оскільки досліджує взаємодія як матеріальних об’єктів, так і людей. На відміну від суміжних юридичних наук, криміналістика вивчає не тільки соціальні явища в сфері кримінально-правових відносин, але й органічну й неорганічну природу - об’єкт пізнання природна й теоретичних наук. Специфіка пізнаваного комплексу об’єктів спричиняється необхідність активного використання в криміналістиці даних інших наук

Pages: 1 2