Поступово моделі ставали усе більше конкретними, а проблеми - більше цільними. До теперішнього часу методологічні принципи, техніка, методика сучасного глобального прогнозування незмірно ускладнилися в порівнянні з історично першими й найпростішими методами оцінки екологічної ємності Землі. У нових умовах потреб, що загострилися, у знаходженні ефективних способів цілеспрямованого впливу на процеси взаємодії людини й біосфери встають завдання розробки конкретних прогнозів майбутнього людства, формування конкретних науково обґрунтованих подань про основні можливі тенденції розвитку людства на найближчі 50 - 100 років. Істотно те, що результати такого прогнозування спектра можливостей “повинні бути сформульовані не тільки мовою теорії, але й мовою управлінської практики” . Тому “нагальна потреба” у створенні системи глобального прогнозування із самого початку повинна осмислюватися з урахуванням світової практики керування надскладними системами й відповідно як необхідність створення “людино-машинної системи”, тобто автоматизованої інформаційно-прогнозуючої системи. Основне завдання автоматизованого комп’ютерного прогнозування взаємодії людини й біосфери полягає в тому, щоб забезпечити найбільш оптимальні умови об’єднання зусиль екологів, соціологів, економістів і інших фахівців “для оцінки й вибору можливих варіантів міжнародних рішень” на міждисциплінарному рівні. Відомий кібернетик У. Р. ешби писав: “Цінність системного підходу полягає в тім, що він застосовний для аналізу об’єктів особливої складності, розуміння яких за допомогою традиційних методів дослідження утруднено, а іноді й неможливо. Системний підхід, заснований на комп’ютерах, відкидає неясні інтуїтивні ідеї, що витягаються зі звертання з такими простими системами, як будильник або велосипед, і дає нам надію на створення ефективних методів для вивчення систем надзвичайної внутрішньої складності й керування ними” .

Саме створення систем автоматизованого прогнозування, що відповідають сучасним вимогам методів керування, у свою чергу перетворилося в одну з найважливіших науково-технічних проблем, перспективи рішення якої безпосередньо пов’язані з організацією міждисциплінарних дослідницьких програм

Гостріше всього необхідність придбання “нового компаса для наукового пізнання”, нових принципів організації наукових досліджень виявилася у зв’язку із прогнозуванням соціальних процесів. Складність предметів дослідження, а також умови функціонування в системі керування соціальними процесами, де потрібні оперативність прийняття рішень, справжня всесторонность в обліку значимих факторів, - все це не могло не стимулювати просування науки в цій області на “поріг ери людського новаторства”.

Комп’ютеризація комплексного дослідження взаємодії людини й біосфери - історичний рубіж, якого досягла наука за дуже короткий історичний проміжок часу на основі створення математичних моделей живої природи. Екологія вже оперує не тільки простими динамічними теоріями популяцій, але й всіма способами теорії динамічних систем (рівняння в частинних похідних, у кінцевих різницях, інтегральні й интегродифференциальние рівняння й т.д.). Математичні методи проникнули в самі різні області теоретичної й прикладної екології: в аналіз взаємини видів у співтоваристві, у дослідження процесів міграції, територіального поводження, в аналіз потоків речовини й енергії в екосистемах, у вивчення проблем складності й стійкості співтовариств, а також оцінок впливу різних антропогенних факторів на природні системи, у дослідження проблем оптимального керування природними ресурсами й експлуатування популяцій і т.д. Комп’ютеризація привела до конструювання так званих імітаційних моделей взаємодії людини і біосфери, принципова складність якого вимагає обліку великого числа як біологічних, соціальних, так і абиотических змінних .

Інтегровані прогнозуючий^-прогнозуючі-інформаційно-прогнозуючі системи - “стратегічні ресурси людства” - одержали найбільш вражаюче застосування, дозволивши користувачеві звертатися до інформації про динамічні системи в режимі реального часу. Нової інформаційної технології екологічного прогнозування вже належить немаловажна заслуга: вона “сприяла тому, що за порівняно короткий історичний проміжок часу глобальні проблеми виявилися в поле зору світової громадськості й стали справді загальнолюдськими не тільки по своїй суті, але й по визнанню, що вони собі завоювали” .

Це, безумовно, важливе досягнення екологічного прогнозування повинне бути доповнене рішучим подоланням відзначеного в публікаціях ООН недоліку “методологічних інструментів … інтегрованого аналітичного підходу к… формуванню й застосуванню адекватної політики й планування” . Адже особи, що приймають рішення, осмислюючи проблеми екологічної безпеки глобально, повинні мати у своєму розпорядженні прогнози локальних заходів. А тут встають завдання, що вимагають тривалого й кропіткого пророблення методів прийняття раціональних рішень, що враховують об’єктивні умови иерархичности структури систем керування, інформаційну обмеженість і спеціалізацію їхніх органів, національні й регіональні особливості у виробленні систем критеріїв в оцінці ефективності, важко доступне для огляду різноманіття цільових настанов і завдань керування й т.д.

Ведущиеся в теперішній час теоретичні й прикладні дослідження зі створення автоматизованих систем керування й різноманітних методів обґрунтування прийняття рішень забезпечують таку модифікацію інформаційного сервісу, що створює найбільш комфортабельні умови не тільки для чисельного імітаційного експерименту, але й для логічної итеграции варіантів досягнення поставлених цілей, а також для ефективного включення в циклічний процес прогностичного забезпечення оптимізації взаємодії людини й біосфери, розвитку ноосфери, міждисциплінарних груп експертів і представників громадськості. У цьому майбутнє футурології

Використана література

1. Алимов А. А., Случевский В. В. Століття XX: екологія й ідеологія. - Л.: Лениздат, 1988. - 111 с. - (Міфи й реальність: На фронтах ідеологічної боротьби).

2. Ковалів Г. А. Екологія й майбутнє: Аналіз філософських підстав глобальних прогнозів. - М.: Изд-У МГУ, 1988. - 160 з.

3. Математичні моделі в екології й генетику. М., 1981.

4. Моисеев Н. Н. Подорож в одному човні // Хімія й життя. 1977. № 9.

5. Юнг Р. Майбутнє вже почався // Кур’єр ЮНЕСКО. 1971. Апр.

6. ешби У. Р. Введення в кібернетику. М., 1959.

Pages: 1 2