Зміст переправи включає: підтримка в проїзному стані з’їздів у воду й виїздів з води; несення комендантської, рятувальної й евакуаційної служб

Таблиця 2. Умовна класифікація водних перешкод по швидкості плину

Плин Швидкість плину, м/с

Рівнинні в.п. Гірські в.п.

Слабке до 0,5 до 2

Середнє 0, 5-1 2-4

Швидке 1-2 4-6

Дуже швидке понад 2 понад 6

Водні перешкоди глибиною до 1,35 м практично всі типи техніки переборюють убрід. Але глибина близько 1,5м утрудняє використання самохідних плавзасобів (у тому числі БМП, БТР, МТЛБ), тому що зіткнення ходової частини із ґрунтом збільшує опір руху, а в деяких випадках приводить і до розвороту машини. Ріки глибиною до 5 м з доступними берегами й відносно твердим дном танки можуть переборювати по дну, що в сучасних умовах уважається найважливішої складової для досягнення успіху внаступлении.

Швидкість плину (див. табл. 2) визначає можливість устаткування й використання того або іншого виду переправ. Вона позначається також на тривалості рейса переправних засобів і коефіцієнті зносу (К с ), установлюваному досвідченим шляхом. ДО із для різної плаваючої техніки має свою величину (див. табл. 3), що залежить від швидкості плину й тактико-технічних характеристик машин

Таблиця 3. Значення коефіцієнта зносу для плаваючої техніки залежно від швидкості плину

Найменування техніки Швидкість плину, м/с

0,5 1,0 1,5 2,0 2,5

ПТС 0,98 0,94 0,86 0,73 0,5

ГСП 0,97 0,89 0,73 0,43 -

БТР 0,98 0,93 0,84 0,69 0,43

БМП 0,96 0,85 0,63 - -

МТЛБ 0,94 0,75 - - -

БМД 0,98 0,92 0,81 0,64 0,32

Дані таблиці дозволяють зробити висновок, що слабкий і середній плин не робить помітного впливу на час переправи й при розрахунках К с можна не враховувати. Але вже при швидкості плину 1,5-2 м/с тривалість переправи різко збільшується й облік коефіцієнта зносу в розрахунках стає обов’язковим. За допомогою таблиці можна також визначити швидкість плину, при якій плавзасіб буде знесено: для МТЛБ - більше 1 м/с, БМП - 1,5 м/с, ГСП - 2,0 м/с, ПТС, БТР, БМД - 2,5 м/с і більше.

Так, при швидкості плину 4 м/с і більше подолання рік убрід не допускається, а при 2 м/с і вище переправа танків під водою практично неможлива

Немаловажне значення мають ґрунт дна, заплава, береги, стан входів і виходів. Наприклад, для переправи танків під водою придатним уважається дно з гальки або грубозернистого піску. При цьому товщина мулу не повинна перевищувати 0,7м. На заболочених і зволожених берегах здатність техніки переборювати підйоми й спуски значно знижується. Як правило, крутість подоланих підйомів на виходах з води не може бути більше 15, а підводних укосів - 8 градусів

Доступні береги й припустимі для плавання машин глибини бажано мати по всій ширині ділянки форсування, щоб забезпечити подолання ріки в бойові порядках

При цьому варто враховувати природні й штучні перешкоди, що підсилюють оборонні властивості водних перешкод. До першого ставляться ями, пороги, кам’яні гряди, розгалуження, підводні укоси, ескарпирование берегів у результаті подмива ґрунтів. Зі штучних особливої уваги вимагають мінно-вибухові загородження (МВЗ) .

Самим небезпечним уважається застосування супротивником огневодних загороджень відразу після початку форсування. У цьому випадку можливі значні втрати техніки й особового складу, а також виникає погроза ізоляції військ, що переправилися на протилежний берег. На трасах, зручних для форсування й переправ танків по дну, супротивник може встановити у воді рогатки, надовби, тетраедри, скинути ушкоджену техніку, а при наявності часу - зробити ескарпирование берегів. Крім того, велика ймовірність широкого використання різних гідротехнічних споруджень із метою керованого посилення загороджувальних властивостей водних об’єктів, підготовки до руйнування шлюзів, гребель, каналів

Подібні способи застосовувалися ще в роки другої світової війни. Так, німці, знаючи про настання, що готувалося, американців і його строків, 10 лютого 1945 р. підірвали греблі на ріці Рур. Водоймища спорожнилися, і рівень води в ріці піднявся на 1,5 м, швидкість плину зросла до 3 м/с, а ширина зони затоплення склала від 360 до 1000 м. У результаті наступальна операція союзників почалася на полмесяца пізніше й велася в 1,5 - 2 рази повільніше.

На думку військових фахівців НАТО, затоплення можна організувати завчасно або вже в ході бойових дій. У першому випадку райони затоплень створюються в глибині оборони відповідно до плану оборонної операції (бою). У другому - поміняються раптово, щоб зірвати настання супротивника

Особливо небезпечний останній варіант, оскільки існує реальність миттєвого висновку, з ладу діючих переправ, зміни характеру водної перешкоди. До того ж на форсування буде потрібно додаткова підготовка, залучення великої кількості засобів посилення й очікування спаду рівня води. Тим часом війська, що встигли переправитися на протилежний берег, виявляться відірваними від основних сил і їм доведеться тривалий час вести бойові дії визоляции.

Тому необхідно завчасно прогнозувати можливі масштаби й наслідки затоплень. Розташування елементів бойового порядку на місцевості повинне забезпечувати, по-перше, найменшу ймовірність того, що в зоні затоплення виявиться значна частина підрозділів, по-друге, здатність швидкого висновку їх із зони затоплення. Для цього варто вживати заходів до захоплення, обороні й захисту гідротехнічних споруджень від руйнування. Тим більше що в сучасних умовах розвиток водних шляхів сполучення, гидроенергетики, водопостачання, іригації й меліорації привело до зарегулювання водостоків більшості водойм. Вони стали, по суті, керованими перешкодами

З метеорологічних умов у першу чергу важливо врахувати температуру, опади й вітри. Дощі погіршують прохідність місцевості, спуск у воду й вихід з її. Зливові дощі, що випадають вище ділянки форсування, викликають інтенсивні паводки, що збільшують ширину водної поверхні, швидкість плину й глибину рік. Сильні вітри збільшують знос плаваючої техніки, сприяють виникненню хвилювання й хитавиці, чим створюють небезпека затоплення машин. При швидкості вітру 10 м/с і вище вхід у воду й вихід з її стає небезпечним через сильне прибійне хвилювання, що характерно для широких водних перешкод

Узимку на встаткуванні й змісті переправ позначаються льодовий режим, товщина й стан льоду, глибина снігу, низька температура повітря й т.д. Для переправи військ обладнають крижані переправи або, якщо крижаний покрив недостатньо міцний, десантні й поромні переправи, а також переправи танків під водою або вбрід. При подоланні перешкоди по льоду необхідно передбачати швидке створення запасних переправ у випадку руйнування льоду супротивником. Безпечними вважаються пролами діаметром до трьох метрів. Відстань від них до осі траси повинне перевищувати двадцятиразову товщину льоду. Щоб прискорити замерзання, пробоїни заповнюють крижинами

Для встаткування десантних і поромних переправ улаштовують майни шириною відповідно до 15 - 30м. Лід спочатку руйнують вибуховим і механічним способом, потім очищають від нього воду. На переправі танків під водою ширина майни становить не менш 40 м (при слабкому й середньому плинах). Особливу увагу приділяють її очищенню від плаваючого льоду

Pages: 1 2 3

Збережи - » Способи переправи підрозділів і види переправ . З'явився готовий твір.