Коли людина не спить, виходить, вони стримують діяльність "центрів сну". Але от клітки кори мозку починають стомлюватися, їм потрібен відпочинок. Вплив їх на гіпоталамус слабшає, і це відразу ж використовують клітки гіпоталамуса - вони "виключають рубильник" РФ - електростанції. Нейронне місто поринає в темряву, людина починає засипати. Така, у самому загальному й по необхідності спрощеному виді, корково підкіркова теорія сну, розроблена П. К. Анохіним. Коротко говорячи, сон є результат двостороннього зв’язку кори й підкіркового апарата головного мозку.

Досліджуючи механізми сну, учені наблизилися до розуміння хімічних процесів, що протікають при цьому. Ще на початку нашого століття французькі дослідники Лежанр і Пьерон поставили такий експеримент: не давали спати піддослідним собакам більше тижня, брали в них з мозку екстракт і вводили іншим собакам. Тварини, бадьорі ще мінуту назад, майже на очах засипали.

Пізніше вчені брали екстракти мозку у тварин, що перебувають у зимової спячке. Кішки й собаки, що одержували "порцію" такого екстракту, на довгий час упадали в сонний стан. Припущення про хімічну природу сну напрошувалося саме собою. Видимо, вся справа в тому, що, коли людина (тварина) не спить, у нього в крові й мозку накопичуються якісь шкідливі речовини, що викликають утому. Від них організм і звільняється під час сну. Однак нові спостереження змусили вчених відмовитися від думки, що вся справа тільки в хімії. Під спостереженням медиків перебували, наприклад, відомі сіамські близнюки. Маючи загальний кровообіг і роздільні нервові системи, вони засипали в різний час - одна голова спала, а інша бодрствовала. Якби сон наступав тільки внаслідок збільшення в крові певних хімічних речовин, такого явища не відбувалося б.

Виходить, хімічний фактор - не саме головне в механізмі сну. Але й відкинути його зовсім не можна. Щоб заснути, організм пуськає в хід як нервові, так і хімічні процеси.

Установлено, що при цьому в крові збільшується кількість серотонина, а зміст адреналіну під час сну, навпаки, зменшується. Варто ввести в кров тварини невелику дозу адреналіну, і тварина довга не засне.

Попутно помітимо, що більшість снотворних ліків порушує нормальну структуру сну - вони придушують так званий швидкий сон.

Три фази життя.

Ще недавно ми, не замислюючись, ділили наше життя на два істотно відмінні друзів від друга фази - пильнування й сон. Тепер, мабуть, прийшов час від цього відмовитися. І от чому.

Досліджуючи стану людини під час сну, учені встановили останнім часом багато найцікавіших фактів. Виявилося, що в кожного з нас є два сни: сон повільний і сон швидкий, або парадоксальний. У дорослого біля чверті всього часу сну падає на швидкий сон, а інше на повільний.

Якщо ви запитаєте ваших знайомих, які сни вони бачать, то найдуться, можливо, такі, які відповідять: "А я ніколи не бачу снів". Однак це не так. Дослідники стежили за заснулою людиною, і як тільки в нього наступав швидкий сон, відразу будили й запитували, що він бачив у сні. Розбуджений незмінно згадував сон і розповідав про нього. І дійсно, коли дивишся на людину у фазі парадоксального сну, можна зробити висновок, що сплячий щось переживає: у нього частішає подих, змінюється серцебиття, ворушаться руки й ноги, спостерігаються швидкі рухи очей, м’язів особи.

Дослідники припустили, що саме в такі моменти заснула людина бачить сон. Так і виявилося. А коштувало тої ж людини розбудити під час сну, і він запевняв, що ніяких снів не бачив. Причина була простій - він їх уже забув, поки тривав повільний сон.

За 6-8 годин сну повільний сон тривалістю 60-90 мінут кілька разів перемінявся швидким - на 10-20 мінут. Таким чином, за ніч у нас буває чотири - п’ять "п’ятнадцяти-, двадцятихвилинок", коли мозок дозволяє собі "погуляти по країні сновидінь".

Незмінна поява сновидінь, їхня регулярність навели дослідників на думку: а чи не є вони необхідними організму? Що буде, якщо позбавити людини можливості бачити сни?

Сотні добровольців були піддані вивченню під час сну. Їм дозволяли спати тільки під час повільного сну, а як тільки наступав парадоксальний сон, будили. Іншими словами, людям давали можливість спати, але не дозволяли бачити сни. Паралельно з ними інших будили так само часто, але в періоди сну без сновидінь. Що ж спостерігалося в тих, кому не давали бачити сновидіння? Насамперед збільшувалася частота виникнення сновидінь швидкий сон наступав через менші проміжки. Потім, якийсь час через, у людей без сновидінь з’явилися неврози - почуття страху, тривоги, напруженості. А після того, як їм знову дозволяли спати швидким сном, він тягся довше, ніж звичайно, начебто організм надолужував упущене.

Виходить, що наші сновидіння - це настільки ж необхідна робота мозку, як і звичайна розумова діяльність. Сновидіння потрібні нам, як подих або травлення!

Таким чином, у нас є всі підстави ділити наше життя не на сон і пильнування, а на сон без сновидінь, сон зі сновидіннями й пильнування.

Сон зі сновидіннями - це зовсім особливий стан організму, при якому мозок настільки ж інтенсивно працює, як і при пильнуванні, тільки ця робота інакше організована й набагато більше "засекречена" природою. У всякому разі, зараз стало ясно: ніяк не можна ськазати, що під час сну мозок перебуває в пасивному стані. Добре прислів’я нейронів мозку в сплячі працює навіть активніше, ніж удень. Це ставиться, насамперед, до глибинних відділів мозку. Цікаво, що та ж закономірність спостерігається у тварин. Учені проводили досвіди з кішками: коли їх будили при прояві швидкого сну, інтервали між періодами швидкого сну зменшувалися з 10-30 мінут до 1 мінути. Тварина як би намагається бачити сни тим частіше, чим більше цьому перешкоджають! Перестають будити кішку - і періоди швидкого сну подовжуються.

Дослідник мозку професор Лионського університету М. Жуве знайшов у мозку кішки ділянка, що є як би "пуськовим центром" для початку сновидінь. Цей пуськовий центр можна штучно включати й виключати. Коли він ушкоджений, періоди сновидіння зникають. І це відкриття підтверджує думка про те, що сновидіння необхідні організму. Можна припустити, що вони несуть своєрідну службу захисту. Адже коли людина спить, до нього доходять багато сигналів подразнення як із зовнішнього середовища (включене світло, почуття холоду й т. д.) , так і від різних органів тіла. Всі ці подразнення включаються в сюжети сновидінь і не порушують сну, людина продовжує спати. Крім того, при швидкому сні мозок краще вловлює слабкі сигнали про порушення в організмі: ці сигнали можуть відбитися й у сновидіннях.

Дослідження останнього років указують на те, що й під час повільного сну нас відвідують сновидіння. Однак образи цих сновидінь не настільки яськраві й не фантастичні. Це як би міркування в сні. Недарма саме в такі періоди заснулі розмовляють частіше, ніж при швидкому сні.

Ськільки потрібно часу для сну? Відповіді єдиного для всіх, природно, немає. Все залежить від конкретного організму, від умов середовища. Одним необхідно для повного відновлення сил не менш 8-9 годин сну, іншим досить 6. Відомо, що Бехтерев, Ґете й Шиллер спали по 5 годин на добу, а Едисон усього 2-3.

Цікаву статистику приводять дослідники по питанню, кому що сниться? З десятка сновидінь у середньому шість супроводжуються різними звуками. Тільки 5 відсотків снів пов’язані з нюхом і смаком.

Ще один небезінтересний факт: під час сну в людини не тільки закриті очі, але й "відключені" вуха. М’яз, що управляє слуховими кісточками молоточками, ковадлом, стременем, коли ми спимо, перебуває в розслабленому стані, і багато хто не голосні звуки вухо не вловлює.

Сон у руку.

Тривожний і безтурботний, нервовий і бездумний сон джерело особливого стану, коли ми подорожуємо по країні сновидінь.

Переконання в тім, що сновидіння можуть пророчити майбутні події, існує тисячоріччя. Уже по одному цьомуе до них варто придивитися ближче. Як це можливо - побачити в сні прийдешнє?!

І саме забавне: нікого не бентежило й не бентежить, що різні сонники те саме сновидіння суцільно й поруч тлумачать по-своєму. А марновірство здраствує. І вмирати не збирається. Відповідь на питання, чому люди вірять у віщі сни, не так простий, як інший раз представляється. Справа в тому, що відомо чимало розповідей, коли бачене в сні потім дійсно збувалося наяву. І суть не в одних тільки збігах. От що відбулося один раз із американським ученим палеонтологом Штернбергом. Один з музеїв замовив йому знайти й надіслати листи древніх рослин. Штернберг весь день думав, де дістати потрібні листи, а коли заснув, побачив у сні, що ці листи перебувають у підніжжя гори, у декількох кілометрах від міста, де він жив. Дуже зацікавлений, він ранком відправився до гори й… дійсно їх знайшов.

Pages: 1 2 3 4 5 6

Збережи - » Сон і сновидіння . З'явився готовий твір.