Смерть для Маленького принца, на мою думку, нічого не означала. Він говорив: „Я помру, але я не покину тебе.” Хоча він і мертвий, але у душі і для свого друга буде живим. Хоча у нього такий вигляд, наче йому кепсько… наче він вмирає. Він думав, що це буде славно. Він буде дивитися на зірки і це буде так кумедно. Та коли людина втрачає життя, усе навколо помирає, а для цієї людини навпаки. Зірки для неї будуть струмочками, які даватимуть йому воду.

- Смерть - це повернення до самого себе, на свою планету, до своєї зірки. Але все ж вона залишається чимось невідомим, а невідоме завжди лякає.

Що подарував Маленький принц автору?
- Зорі, що вміють сміятися.
- Принц подарував автору свою дружбу.
-Він подарував віру. Я також хотів би отримати такий подарунок.
- Принц подарував автору свій веселий, дзвінкий сміх, який залишиться у авторовій душі на все життя. Я думаю, що я б також хотіла отримати такий подарунок. Тому що, глянувши на зорі, я почула б веселий сміх.

Він повернувся на свою планету, до своєї троянди. Немає вже давно і автора. Але вони повертаються до мене кожен раз, коли я чую пісню, яка з’явилася недавно. Можливо, це лише моє сприйняття пісні. Але спробуйте вслухатися в кожне слово, в кожний акорд. Чи не з’являться і в вашій уяві у високому небі двоє: маленький принц і Екзюпері, щасливі від того, що разом, що потрібні один одному.

Небо . Дискотека Аварія

“Маленький принц” для 6-класників – казка з мандрівним сюжетом. Для 8-класників – твір, який вчить любити Землю, бути відповідальним за тих, кого приручили, по-новому сприйняти такі поняття, як екологія, праця, смерть. Для 11-класників – це твір з глибоким філософським змістом. А для мене – це твір, в якому я кожен раз знаходжу щось нове.

То чи варто вивчати “Маленького принца” у 6 класі. Як ви, 11-класники, думаєте?
- Сам Екзюпері говорив,: “Я не хочу, щоб мою книжку читали ради забави.”
- Я вважаю, що в6 класі слід вивчати „ Маленького принца”, але і в 11 класі треба повернутися до цього твору. Це дасть учням можливість усвідомити те, що кожен твір людина у різному віці розуміє по-своєму. Тому до багатьох творів, які ми вивчаємо за шкільною програмою треба буде повернутися у дорослому віці, і тоді ми відкриємо їх для себе по-новому і знайдемо те, чого не бачимо ще тепер

ПЛАНЕТА ЛЮДЕЙ

Було б несправедливим, говорячи про Екзюпері, не згадати про твір, за який письменнику присудили “Велику премію роману” Французької академії. І хоч “Планета людей” не роман за жанром, а скоріше збірка репортажів, спогадів, новел, та за силою впливу на читачів з нею зміг би зрівнятись не кожен роман.

Це роздуми автора, його почуття, тривоги, прагнення.

Лише людина, яка бачила Землю з висоти пташиного лету, із зоряного неба, може писати так.
Зірки – це також вічне…
Звезды…Непостигаемы и далеки,
Под ними, мигая, дрожат столетия.
Для сердца горячего – звезды близки,
А звездная близость – признак бессмертия.
Так писав Олександр Стовба, поет АИСТ, який сам в 24 роки загинув на афганській війнй і став безсмертним.

Починаючи розмову про “Планету людей”, хочу згадати рядки В.Маяковського:
Послушайте! Если звезды зажигаются,
Значит, это кому-нибудь нужно!

Хай же загораються в наших душах зорі думок і мрій,спогадів і вражень, віри в людину, які дарує нам Екзюпері.

Виразне читання на французькій і українській мовах під музику А. Данилка „ Собирая осенние листья”.

В тому океані пітьми кожен вогник провіщав диво людського розуму. Он біля того світла хтось, може, читає або міркує про щось чи веде з кимось щиру розмову. Коло цього хтось, можливо, думає про те, як виміряти безмежний простір, чи б’ється над розрахунками туманності Андромеди. А отам кохаються. Блимають на землі вогники, і кожен з них має чимось живитися.
Навіть ті маленькі, що світять поетові, вчителеві чи теслі. Це живі зірки; а скільки ще там, поміж ними, зачинених вікон, скільки згаслих зірок, скільки поснулих людей… Треба подати одне одному звістку. Треба гукнути до тих вогників, що горять, розкидані по рівнині,- може які й відгукнуться.

Екзюпері прагне достукатись до тих, в кого вікна зачинені, чиї зірки згасають, хто спить. А раптом вони пробудяться.
І, розкриваючи власну душу, даруючи людям свої думки, не нав’язуючи, а просто розповідаючи про сокровенне, він стукає в наші серця. На його крилах ми спробуємо піднятися до зірок вічності.

- Що тривожило Екзюпері?

(Двоє учнів отримали індивідуальне завдання: скласти список проблем, які піднімає автор у „Планеті людей”)

ТРИВОГИ ЕКЗЮПЕРІ

1. Чому небо манить людей?
2. Для чого світять зорі7 Чи можна людей вважати зірками?
3. Літак – це тільки машина, чи те, що дає людям крила?
4. Яким є справжнє обличчя Землі?
5. Чи можна полюбити пустелю?
6. Чи може вода бути цінніша від золота?
7. Які блага нам дарує рідний дім?
8. Що нам дає повернення в дитинство?
9. Чи можна об’єднати такі несумісні поняття, як смерть і материнство?
10. Чи всі смерті однакові7
11. Війна – це смерть заради життя, чи життя заради смерті?
12. Чому серед людей, серця яких палають вогнем любові до всього, так багато самотніх людей?
13. Що значать друзі в нашому житті?
14. Що означає, бути людиною в сучасному житті?