Повноцінна сім’я виростає із взаємин батьків і дітей там, де покоління спілкуються й впливають один на одного, де є прагнення до згоди. Безумовно, діти повинні бути вдячні батькам за безцінний дарунок життя. Не слід цуратися батьків і вважати їх у чомусь невартими себе. «Яблуня від яблука недалеко падає…». Думаю, ми самі такими будемо, якщо не гірше: ледачими, з гіршим станом здоров’я через шкідливі звички, із ще більш виснаженою нервовою системою через більше швидкий ритм життя. Щоб не «винаходити велосипед» щохвилини й не «набивати синців» через прикрі помилки, варто мати зв’язок зі своїм родом, своїми коріннями, своїм минулим. Священний обов’язок батьків - виховання дітей, перетворення їх на зрілих особистостей, готових до складного шляху за назвою Життя. Особиста участь батьків у цьому вихованні не замінить ніхто й ніщо, ніякі няньки, репетитори й елітні школи

Батьки, я благаю вас: подаруєте дітям себе тоді, коли вони цього ще хочуть, тому що потім буде пізно! А для цього потрібно особисте рішення й зусилля. Повноцінна сім’я також відрізняється наявністю певних традицій. Мені запам’яталися слова відомого телепровідного, актора й гумориста Миколи Фоменко, сказані в одному інтерв’ю: «Росія - країна «дедовщины», тут відсутній культ сім’ї, культ жінки й дітей. Разом з тим я (це все слова Фоменко) згодний зі словами одного американського шерифа початку XIX сторіччя, що одним з перших навів порядок на своїй території: «Синок, запам’ятай: є тільки сім’я. Інше - чужоземці»». Теперішня сім’я - це згуртована сім’я, члени якої цінують один одного.

Нам може придатися ідеал української сім’ї: повага до старших, релігійність, спілкування батьків і дітей, увага вихованню, наявність чітких переконань і принципів у батьків. На жаль, сучасний прогрес входить у конфлікт із принципом сімейного підпорядкування. Перегляд всіх традицій служить причиною розпаду сім’ї. Що ж, у цих питаннях я готовий бути консерватором! Як по мені, не слід розставляти проблеми сучасної сім’ї в порядку зменшення-збільшення «небезпеки».

Все те, про що буде йти розмова, може поставити шлюб під погрозу. Це шкідливі звички - уживання алкоголю, тютюну, наркотиків. Це відсутність спілкування й спільних нтерес у членів сім’ї, коли співіснування зводиться до загальних дітей і бюджету. Це погроза розлучення, коли двоє не можуть, а те й просто не хочуть шукати загальна мова, або співжиття без реєстрації шлюбу, при якому жінка повинна ризикувати всім, не маючи ніяких прав і гарантій на майбутнє. Це небажані діти, які перетворюються в тягар для батьків, а виховання - на змушену данину непотрібній маленькій людині. А те й простіше й прозаїчніше - аборти, як можливість улаштувати свою «щасливу долю» за рахунок життя власної дитини. Це порушення подружньої вірності, коли хтось із двох уважає хвилинне захоплення важливіше врочистої шлюбної клятви. Що ж говорити? Анархія руйнує. Урятувати шлюб можуть відповідальність, воля, послідовність, а не настрой винятково на позитивні емоції й насолоди. Як же зберегти сім’ю від руйнування? Вибирати партнера по шлюбі, для якого здоров’я є теперішнім пріоритетом у житті. Пізнаючи людини в процесі побачень, перевіряти, насамперед, спільність ваших інтересів, цінностей і цілей, починаючи від відношення до якихось культурних явищ (спільність художніх смаків), до релігійної приналежності. «Немає!» розлученню варто говорити ще до того, як ви утворили сім’ю. Просто встановити вірність дружині принципом вашого існування.

Це буде можливо тоді, коли дружина буде постійно прагнути задовольняти ваші потреби у визнанні, довірі, глибоких взаєминах, дружбі, підтримці в складних ситуаціях, а ви будете робити це для неї. А вес перераховане походить від спілкування, якому двоє приділяють серйозну увагу, час і місце. Тільки таке спілкування дозволить відносинам розвиватися й заглиблюватися, а не вироджуватися в суцільну байдужість до потреб іншого та й взагалі, до партнера як до особистості. Таке спілкування можливе в сім’ї, створеної по вільному рішенню двох з’єднати свої життя, а не примхою або примусом - тиском батьків, друзів або бажанням не бути самотнім або не відставати від інших